Самобичування

“Українська правда” опублікувала статтю Михайла Дубинянського “Україна для чужих” з красномовним фото китайця, чорного та незрозумілого походження солдата в балаклаві (мабуть, з Близького Сходу). Головна ідея – після війни до України понаїдуть трудові мігранти з Африки та Азії і справедливий український народ буде їх люто ненавидіти, бо до стандартного ксенофобського набору “вони забрали наші робочі місця”, “вони сплять з нашими жінками” додасться несправедлива можливість відновлювати Україну, за яку вони не воювали. І ще їх в армію не заберуть, бо негромадяни. Тому треба щось вирішувати просто зараз.

Текст написано таким чином, що расизм і ксенофобія нібито засуджуються, але одночасно підкреслюється страшенна проблема, яка очікує Україну. В тому, що проблема буде, автор не сумнівається ні на хвилину. Справедливий український народ не потерпить такої кричущої несправедливості. Те, що до цього часу він її терпів, не є аргументом, оскільки “мало хто в Україні сумнівається, що залучення іноземної робочої сили в розпал війни – це прелюдія до масштабніших міграційних процесів у період післявоєнного відновлення.” Шкода, що жодних соціологічних опитувань на цю тему Дубинянський не навів. Хотілося б побачити щось більш вагоме, ніж авторські фантазії.

Хоча ні, є один залізний аргумент на користь ксенофобії та расової нетерпимості українців – це цитата героя України Левка Лук’яненка із засудженням випадків шлюбу з представниками інших рас, які “свідчать про те, що не всі дорожать своєю білою расою“. Автор навіть сумує, що Левка Лук’яненка давно немає в живих, “а “не пустити до національного дому кольорових людей” навряд чи вийде”. Якщо що, то цитата така насправді існує, тільки за посиланням в тексті її не знайдете. А от на Вікіпедії вона є. Там він ще говорить, що “Українець (українка) має право одружитися з представником (представницею) кольорової раси, однак зобов’язаний (зобов’язана) виїхати з Батьківщини, відповідно позбавившись громадянства України.” Тобто зрадники нації навіть не мають права залишатись на Батьківщині і не мають права мати український паспорт.

Читати:  Українська мова в 1619-му році в творах Якуба Ґавата

Подібні приклади – добре свідчать про те, що не варто створювати собі кумирів. А якщо вже цінувати людину за її героїзм (якого в Левка Лук’яненка ніхто не відбере), то не забувати критично ставитись до ідей, яка вона проголошує. У нас люблять ділити видатних людей на чорне і біле, та до нестями закохуватись у все, що роблять “білі”. А потім дивуватися, що людина виявилася покидьком в новій ситуації. Підозрюю, що і Трампа у нас носили б на руках, якби він давав Україні зброю.

А повертаючись до ксенофобної сутності українців, в якій нас намагається переконати Дубинянський, то було б цікаво почути думку всіх неетнічних українців, що працювали і працюють на користь українського народу.

Наприклад, думку Володимира Антоновича – видатного українського історика 19-го століття польського походження. Або Ольги Кобилянської – видатної письменниці, мати якої була німкенею (змішаний шлюб!). Або того ж Віталія Портнікова – українського журналіста єврейського походження, чи врешті-решт головної редакторки “Української Правди” Севгіль Мусаєвої, яка має кримськотатарське походження. Зеленського питати не пропоную – він не лох, щоб відповідати на такі питання.

Якщо ми такі ксенофоби і расисти, як описує Дубинянський, то звідки у нас стільки відомих українців неукраїнського походження? Але ця тема в статті не розкрита, а без неї фантазії автора залишаються фантазіями.

І більше питань виникає не прав він чи ні, а навіщо він взагалі це написав? І навіщо “Українська Правда” це опублікувала? Дубинянський і Мусаєва не розуміють потенційних негативних наслідків для України від цього пасквілю? Це підхоплять і рознесуть всі російські пропагандонні помийки і обов’язково протиставлять чудову мультикультурну росію ксенофобній Україні (там ще в коментах набігло підгавкувачів, тож матеріалу набереться вдосталь). А потім через своїх консерв передадуть цей меседж на Захід, щоб той здригнувся і замислився, чи варто підтримувати таку Україну, що смертельно боятиметься післявоєнних трудових мігрантів і боронитиме свою “білу расу”?

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *