(Все доступно на amazon) Kobzar — Taras ShevchenkoShadows of Forgotten Ancestors — Mykhailo KotsiubynskyThe Forest Song — Lesia UkrainkaThe City — Valerian PidmohylnyiA Novel about a Good Person — Emma AndiievskaThe Moscoviad — Yuri AndrukhovychThe Museum of Abandoned Secrets — Oksana ZabuzhkoFelix Austria — Sophia AndrukhovychThe Orphanage — Serhiy ZhadanThe Wild West of Eastern Europe […]
«Чмелик» — Василь Королів-Старий, Прага, Чехословаччина, 1920 «Стилет і стилос» — Євген Маланюк, Подєбради, Чехословаччина, 1925 «Прокляті роки» — Юрій Клен, Берлін, Німеччина, 1937 «Сад Гетсиманський» — Іван Багряний, Новий Ульм, Німеччина, 1950 «Історія української літератури» — Дмитро Чижевський, Нью-Йорк, США, 1956 «Бог вогню» — Ольга Мак, Курітіба, Бразилія, 1956 «Чого не гоїть огонь» —
10 українських творів, написаних за межами України: Читати далі »
Вірш Степана Олійника 1946 під назвою “Оповідання Галичанки” нахвалює трудодні, які нараховували за примусову працю в колгоспах: “Працю видно.Совість чиста,Бо ніхто з нас не сидів.Заробили ми по тристаПовноцінних трудоднів.“ Коли зібрали врожай їх нібито щедро винагородили двома машинами з зерном: “Що робити? Де зсипати?На якому ж то рядні?Чи носити нам до хатиТі колгоспні трудодні!“ А
Коли кажуть, що «російська культура поза політикою», варто інколи просто послухати, як про неї говорить сама російська держава. У 2018 році путін вручав медалі Пушкіна іноземцям, які «поширюють російську культуру». І пояснив, навіщо це потрібно. Він подякував їм не просто за мистецтво, а за їхнє «ставлення до Росії, до російської культури, традиції та історії». Тобто
путін відверто про російську культуру — засіб впливу для відновлення імперії Читати далі »
Є така думка, що утиски української мови не стосуються нинішнього покоління. Мовляв, «Валуєвський циркуляр» був давно, а сучасні українці спілкуються російською з власного вибору вже кілька поколінь. Щоб показати наскільки вільним ще зовсім недавно був вибір у українців наведу лише 4 пункти, з яких видно, що в СРСР вибору було ні в кого (звісно, окрім
Радянська русифікація, яка зачіпила нинішні покоління українців Читати далі »
Він їхав відважно на Схід В сорочці чужій, вишиваній, Підстрелено впавши на сніг, Промимрити щоб: “ви невдалі…”
Пародія на пісню “Онлайн” гурту Океан Ельзи Ніч – доміно.За минулим днемСпалює мости. Тільки без рукНе буде вогню.Та й чим його нести? Вчасно оговталась ніч:“Я не палій. Доміно!Нащо мені той вогонь?Знищу мости все одно.” Впала ніч та й на мости.А вони здатні нестиЙ не таку важку дурню,Хоч сталь і дзвеніла. Впала ніч, голова хрясь,Ребра хрусь,
Не завезли Булгакова на цьому тижні. Скінчились раптом тони МіМа на складах. В калюжах власних марень на підлозі Із ранку корчиться увесь наркопритон
Присвячується відчайдушному завзяттю та неземному натхненню, з яким ми кожного разу кидаємося обговорювати цього російського письменника Очі горять, думки зосереджені,Ти рвешся в віртуальний натовп.Рефлекс собаки Павлова не бреше:В мережі знову хтось сказав “Булгаков”! Нікого доля ця гірка не оминула:Професор ти чи прибиральник туалетів,Імперія прошила всіх відразу –Накази партії та люфи кулеметів Булгаков скрізь – в
Встала весна, сонну землюПочала будитиЗаливати кавоюПлечі термосити І на полі жайворонокТеж кричить-волаєЩо із соловейком землюВже давно чекають
“Встала весна” (не уривок з поеми “Гайдамаки”) Читати далі »
