Дата публікації: 2024-08-28 01:59
Рік: 1982
Жанри: бойовик, бойові мистецтва, драма, комедія,
Режисер: Чжан Сіньянь,
Актори: Джет Лі, Дін Лань, Ю Хай,
Країна: Гонконг, Китай,
Тривалість: 1 год. 40 хв.
Кошторис: ~ $ 600 000 (в тогочасних цінах)
Касові збори: ~ $ 17 000 000 (в тогочасних цінах)
Рейтинг IMDB: 6,8 / 10
“Храм Шаоліню” (англ. “The Shaolin Temple”, кит. 少林寺) — культовий фільм 1982 року, що перший раз об’єднав Китай і Гонконг у спільному кінопроекті. Режисером цього знакового для китайського кінематографа фільму став Чжан Сіньянь, а дебютну роль виконав легендарний Джет Лі. До нього приєдналися актори Дін Лань та Ю Хай. Цей фільм став першим бойовиком, знятим у материковому Китаї після заснування КНР, і першим фільмом, що знімався безпосередньо в стінах Шаоліньського монастиря. Фільм вийшов у 1982 році, продавши близько 500 мільйонів квитків у китайському прокаті, що робить його одним із найуспішніших у фінансовому плані в історії Китаю.
Table of Contents
Сюжет
Фільм розповідає історію юного хлопця на ім’я Цзіє, який, рятуючись від ворогів, знаходить прихисток у Шаоліньському монастирі. У пошуках помсти за вбитого батька він стає учнем монахів і освоює мистецтво кунг-фу. З кожним днем його навички зростають, а разом із ними – бажання помститися за скоєну кривду.
Відродження цікавості до Шаоліню і бойових мистецтв
Фільм “Храм Шаоліню” може і не є найкращим фільмом про китайські бойові мистецтва, але він зіграв величезну роль у популяризації Шаоліньського монастиря як туристичної Мекки, як у самому Китаї, так і за його межами. Успіх фільму спровокував цілі хвилі нових фільмів про Шаолінь, що почали з’являтися в Китаї та Гонконгу. До того ж фільм відродив масовий інтерес до бойових мистецтв у китайському суспільстві, перетворивши кунг-фу на справжній культурний феномен.
Фільм дав початок цілій серії різноманітних картин про Шаолінь. Офіційне продовження, “Храм Шаоліню 2: Діти Шаоліню”, вийшло у 1984 році. В ньому знову з’явився Джет Лі в головній ролі. Ця стрічка також мала шалений успіх, продавши близько 490 мільйонів квитків, і стала найкасовішим фільмом 1984 року в Китаї. Загалом, перші два фільми серії продали приблизно 990 мільйонів квитків.
Цікаво, що фільм “Храм Шаоліню” в перерахунку на сучасні гроші зібрав більше мільярда доларів в прокаті. І це при тому, що його прокат був обмежений Східною Азією (переважно, Китай, Гонконг, Японія та Південна Корея).
Третій фільм “Бойові мистецтва Шаоліня” побачив світ у 1986 році, знову ж таки з Джетом Лі в головній ролі. А в 2011 році було випущено римейк оригінального фільму під назвою “Шаолінь”, у якому знялися зірки китайського кіно Енді Лау, Ніколас Цзе та в Джекі Чан.
Історичне підгрунтя
Фільм “Храм Шаоліню” не просто розповідає про бойові мистецтва, а є ще й важливим історичним нагадуванням про роль Шаоліньського монастиря в китайській історії. У реальному житті монахи Шаоліня активно брали участь у боротьбі проти династії Суй, яка зазнала краху в VII столітті. Ці ченці стали символом опору, їх бойові навички і духовна стійкість допомогли змінити хід історії. Фільм підкреслює цю важливу роль монастиря як осередка спротиву, хоча його керівники й намагалися уникнути цієї відповідальності до останнього моменту.
Також фільм демонструє втручання світської влади в діяльність релігійних інституцій, що було характерно для того періоду. Хоча в “Храмі Шаоліню” духовні цінності трактуються доволі вільно, зображення життя монахів постійно нагадує про буддистські принципи. Тобто, не треба забувати, що попри маскультурну репутацію китайські монастирі не лише сприяли розвитку бойових мистецтв, але й були важливими культурними і духовними центрами.
Джет Лі – нова кінозірка
Джет Лі, справжнє ім’я якого Лі Ляньцзє, у віці восьми років, після відвідування спортивного табору розпочав заняття ушу — китайським бойовим мистецтвом. Пройшовши через численні відбори та здобувши титул “Найкращого майстра” на національному чемпіонаті з ушу, Джет Лі досяг величезної спортивної популярності. Він також брав участь в міжнародних турне, де виступав перед світовими лідерами, зокрема президентом США (і неважливо, що ним в той час був Річард Ніксон).
У 18 років Джет Лі пішов на спортивну пенсію, чим одразу скористалися кінематографісти, запропонувавши йому головну роль у фільмі “Храм Шаоліня” (1982). Завдяки своїй неймовірній фізичній підготовці та харизмі на екрані, Лі відразу став зіркою китайського кінематографа. Після фільмів про Шаолінь він отримав прізвисько “Джет” (реактивний), що добре відповідало його бойовій майстерності та стрімкому кар’єрному успіху. Далі будуть численні фільми про бойові мистецтва і спроби закріпитися в Голівуді, які закінчилися почесним місцем в “Нестримній” команді Сільвестра Сталлоне, але зараз не про це.
Новаторство та оригінальність
“Храм Шаоліню” став новаторським фільмом у зйомці бойових мистецтв, завдяки своєму реалістичному підходу. На відміну від американського кінематографа того часу, який часто використовував штучні спецефекти і трюки, китайські фільми, зокрема і “Храм Шаоліню”, наголошували на автентичності бойових сцен. Режисер Чан Хсіньєн використав реальні навички акторів, включаючи Джета Лі, який демонстрував справжню техніку ушу без надмірних монтажів і комп’ютерної графіки. Звісно, і при такому підході можна зауважити нереалістичні стрибки на 3 метри вгору, або надто довге зависання в повітрі. Та все ж абсолютна більшість єдиноборств була знята без жодного втручання спецефектів.
Фільм також унікальний своєю епізодичною структурою, що складається з серії самостійних сцен, які сплітаються в одне оповідання. Це нестандартний підхід для бойовиків, де часто використовують лінійний сюжет. Наприклад, сцени тренувань у монастирі, боротьби з ворогами та особисті драми героїв функціонують як окремі епізоди, що мають власний розвиток і кульмінацію. Цей підхід, хоч і може здатися розсіяним, парадоксально підсилює загальне враження від фільму, демонструючи різні аспекти життя і боротьби монахів, не втрачаючи при цьому єдності в загальному сюжеті.
Контроверсійне зображення насильства над тваринами
У “Храмі Шаоліню” є кілька насправді неприємних сцен, що зображають насильство над тваринами. Зокрема, є сцена, де герої їдять собаку, а також моменти, де злодії рубають голови вівцям і душать маленьке ягня. Таке ставлення до тварин в фільмі можна пояснити історичним контекстом. Дія фільму відбувається в середньовічному Китаї (6 – 10 віки), де жорстокість і боротьба за виживання були частиною реального життя. Тварини часто ставали частиною жорстоких ритуалів або були використані для підкреслення крайньої жорстокості ворогів, що служило для посилення драматичного ефекту.
Щодо реальних тварин, постраждалих під час зйомок, немає підтвердженої інформації, що вказує на те, що сцени могли бути постановочними або створеними за допомогою спецефектів. Це контрастує з випадком фільму “Рембо“, який вийшов у тому ж 1982 році. Там реальних лабораторних щурів дійсно вбивали під час зйомок, що викликало обурення серед правозахисників. В цілому, зображення тварин у “Храмі Шаоліню” відображає культурний контекст середньовіччя, додаючи драматизму і контрасту до героїчних подій фільму, хоча сучасний глядач може і бути дуже вражений подібною брутальністю на екрані.
Майстерно наївна казка
Перегляд “Храм Шаоліню” може залишити суперечливі враження. Фільм часто видається наївним через прості сюжетні перипетії, а акторська гра часом виглядає переграною. Однак цей наївний підхід, разом з позитивним настроєм боротьби проти зла, надає стрічці відчуття класичної казки. Він дарує відчуття казкового піднесення, навіть якщо в сюжеті іноді не вистачає складності.
На фоні сучасного кінематографа “Храм Шаоліню” виглядає як ковток свіжого повітря. Його наївність та простота контрастують з сучасними серйозністю та надмірними спецефектами, але саме це робить фільм особливим. Надзвичайна бойова майстерність, що продемонстрована у фільмі, поряд з його оптимістичним посланням про силу і стриманість, надає йому неповторного шарму.
Хоча цей фільм не є найкращим представником жанру бойових мистецтв і не перевершує попередні роботи Брюса Лі, він все ж заслуговує на увагу. Якщо ви давно не дивилися подібного кіно, то “Храм Шаоліню” стане відмінним вибором для перегляду, який подарує задоволення і натхнення.
Висновок
“Храм Шаоліню” — це фільм, який, попри свою наївність і простий сюжет, вражає автентичністю та історичним контекстом. Хоча він може здаватися переграним у порівнянні з сучасними стрічками, його позитивний настрій і вражаюча бойова майстерність акторів створюють особливу атмосферу. Як класична казка, фільм демонструє боротьбу добра зі злом, а його епізодична структура та реалістичні сцени тренувань у Шаоліні додають йому неповторного шарму. Хоч “Храм Шаоліню” не є найкращим у жанрі, він залишає позитивне враження і стане відмінним вибором для вечірнього перегляду.