Український поет Богдан-Ігор Антонич

Дивлячись на результати сучасної “лагідної українізації”, розумієш, що якби попередні покоління українців чекали, поки всі навколо заговорять українською, то нас, як нації, вже давно не було б. Більшість видатних українців стали такими не завдяки сприятливим обставинам, а всупереч ним. А деякі з них, наприклад, Володимир Антонович, взагалі не були українцями за національністю. Але внутрішня жага до справедливості підказувала їм правильний шлях.

Одним з таких видатних українців є поет Богдан-Ігор Антонич. Не плутайте з вищезгаданим Володимиром Антоновичем, який походив з родини польських шляхтичів, а Богдан-Ігор навпаки – був сином лемківського священика Василя Кота, який згодом змінив прізвище на більш солідне: Антонич.

Богдан-Ігор народився в Австро-Угорській Імперії, а більшу частину свого короткого життя прожив у Польській Республіці. Вчився він в єдиній на цілу Лемківщину гімназії, де викладали українську мову – цілих дві години на тиждень! Зрозуміло, що за таких обставин перші вірші він написав польською мовою, але одночасно з тим він довів свої знання літературної української мови до такого рівня, щоб його твори сприймалися як рідні і на Наддніпрянщині. Нажаль, на Великій Україні про нього ще довгий час публіка нічого не знала, оскільки в радянському союзі він отримав клеймо “поета-містика” і був заборонений. На відміну від Польщі.

В польському місті Лігниця, що в Дольношльонському (Нижньосилезькому) воєводстві його іменем названий комплекс шкіл, до якого входять Початкова школа номер 5 і Загальноосвітній ліцей номер 4. До речі, розташований цей комплекс на вулиці імені Тараса Шевченка. Тут представники української меншини в Польщі можуть отримати освіту з української мови, культури та історії, яка дозволить їм підтримувати і розвивати почуття національної ідентичності (цитата зі статусу школи). Веб-сайт школи оформлений в синьо-жовтих кольорах, а на фотографіях на головній сторінці присутні учні школи в українських народних вбраннях. Можливо хтось із них надихнеться прикладом Богдана-Ігора Антонича і теж стане українським поетом (на чужині).

Читати:  Добрий день чи доброго дня?

Якщо вам цікаво, які ж такі вірші писав Богдан-Ігор, що на його честь назвали в Польщі школу, а совєти боялися навіть згадувати, то на сайті Поетика можна познайомитися з сотнями віршів поета і вибрати щось на свій смак. Я ж процитую тут вірш під назвою “Лелеки”, який чудово підходить до сьогоднішніх сумних подій.

ЛЕЛЕКИ

Летіли понад морем раз лелеки
до вирію, до південних країв.
Гаїв, де кипариси, чувся спів,
і усміхались землі їм далекі.

Та задрижали вмить від небезпеки,
бо крила їх охляли. Жах глядів.
Та ліс удалі виріс парусів;
всі з щастя криком на вітрил смереки.

Завчасна радість, заміри невдалі,
бо судна в сторону противну мчали,
до півночі грізні дрімали скали.

Так зриви доля нам на інший шлях
зверта не раз; з розпукою в очах,
що хід їх, бачимо, в чужих руках.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *