Дата публікації: 2023-01-08 12:00
Рік: 2022
Режисер: Том Джордж,
Актори: Гарріс Дікінсон, Девід Оєлово, Джейкоб Форчун-Ллойд, Едріан Броуді, Перл Чанда, Ріс Шерсміт, Рут Вілсон, Сем Роквелл, Сірша Ронан,
Тривалість: 1 год. 38 хв.
Кошторис: $ 40 000 000
Касові збори: $ 22 000 000
Рейтинг IMDB: 6,5 / 10
В лондонському театрі Вест-Енду відбувається ювілейна сота вистава п’єси “Мишоловка” за твором Аґати Крісті. Оскільки вистава незмінно збирає повний зал і користується неабиякою популярністю, цю подію вирішили відзначити грандіозною вечіркою. На неї запрошені всі причетні – продюсер Джон Вульф (Ріс Шерсміт), сценарист Мелвін (Девід Оєлово), зірки вистави Річард Аттенборо (Гарріс Дікінсон) та його дружина Шила Сім (Перл Чанда) і навіть американський режисер Лео Коперник (Едріан Броуді), який мріє зняти повнометражний художній фільм за мотивами “Мишоловки”.
Проблема в тому, що за умовами контракту екранізація могла б відбутися тільки через 6 місяців після того, як Вест-Енд закрив би показ п’єси. А який же бізнесмен добровільно буде вбивати курку, що несе золоті яйця. Тому задача у Лео була непроста – переконати покінчити з п’єсою в похмурому Лондоні і довіритися магії Голівуду. До того ж характер Лео мав м’яко кажучи неприємний. Не сіло не впало, він вже підкочував до дружини Річарда Аттенборо, і це не могло для нього закінчитися добре. Хоча навіть для такої особи вбивство – надто суворе покарання. А саме так і сталося в той вечір в театрі – мертвий американець і купа народу, кожен зі своїм переконливим мотивом.
Розслідуванням довелося зайнятися досвідченому інспектору Стоппарду (Сем Роквелл), якому в напарниці призначили зовсім зелену констебль Сталкер (Сірша Ронан). За класикою жанру Стоппард дуже незадоволений необхідністю працювати в парі з недосвідченим констеблем, яка активно готується до іспиту на сержанта, але керівництво інспектора має переконливі аргументи і доводиться братися за розслідування.
Фільм “Як вони біжать” не просто чергова детективна історія – він вшановує видатну англійську п’єсу “Мишоловка”, яку насправді написала Аґата Крісті, в якій насправді грав Річард Аттенборо і яка цілком серйозно не могла бути екранізована, поки Вест-Енд продовжує на ній заробляти. На щастя для того, щоб фільм “Як вони біжать” все ж побачив світ не довелося нікого вбивати – в усьому винувата пандемія коронавірусу, через яку вистави вимушено припинилися в 2020-му році. Саме тоді і почалися зйомки фільму. Щодо самої вистави, то вона відновилася і наразі налічує більше 25 тисяч показів, що є абсолютним рекордом безперервності вистав. “Мишоловка” продовжує приваблювати не тільки місцевих глядачів, але й численних туристів. Тож якщо ви опинитеся в Лондоні не згайте шанс побачити легендарну виставу наживо.
Та навіть без всієї цієї передісторії “Як вони біжать” заслуговує на увагу, тому ще дуже добре кіно – розумне, іронічне і трохи сумне. Воно не робить революції в детективному жанрі, як це сталося з “Ножі наголо”, скоріше детально аналізує жанр і грається з глядачем. Тут немає грандіозної історії з пафосним фіналом, натомість наголос робиться на людяності головних персонажів, які попри післявоєнні будні і власні проблеми, все ж таки знаходять в собі сили ходити до праці і розслідувати злочини. Виходить в них це не дуже добре – констебль Сталкер окрім ентузіазму практично нічим не може допомогти інспектору Стоппарду, який в свою чергу залюбки залився б віскі і забув би про всі злочини в світі. Сірша Ронан і Сем Роквелл настільки добре зіграли цю пару, що я дуже сподіваюся на продовження їхніх пригод. Нажаль, фільм не дуже зайшов глядачеві і не приніс фантастичних грошей продюсерам – 22 мільйони касових зборів проти 40-мільйонного бюджету це дуже погано, правда є ще стрімінгові сервіси, заробітки з яких не публікуються. Мабуть, це були перші і останні пригоди Сталкера і Стоппарда. Хотілося б помилятися.
Сірша Ронан, яку ви могли бачити, зокрема, в ролі Агати в фільмі “Готель Гранд Будапешт”, за походженням ірландка, але зазвичай в фільмах говорить з англійським акцентом. Цього ж разу режисери дозволили їх “бути собою” і розмовляти з рідним ірландським акцентом. Її персонаж перш за все повинен бути цікавим, а не реалістичним. До речі, це можна сказати і про фільм в цілому. Констебль Сталкер тут ну просто чудова – з одного боку вона дуже емоційна і їй хочеться бути корисною, з іншого – вона чудово розуміє, що досвіду у неї жодного немає і треба якимсь чином заробляти собі репутацію. Вона з усіх сил намагається це робити, але у неї не дуже виходить. При цьому вона не виглядає карикатурною, як це часто буває з подібними персонажами. Вона зображена передусім людиною, і хоча має деякі звички, що страшенно драють інспектора, це не виглядає награним і штучним.
В свою чергу інспектор Стоппард теж на перший погляд виглядає стереотипним служакою, якому, мабуть, залишилося три дні до пенсії. Але чудовий актор Сем Роквелл зіграв його дуже тонко – він комічний, але без буфонади, він серйозний, але може надратися посеред робочого дня, він зовні байдужий, але міцно тримає нитки розслідування в своїх руках.
Серед другорядних акторів я б відзначив передусім Едріана Броуді – його Лео Копернік, хоча є відвертим покидьком зачаровує з перших хвилин і продовжує це робити протягом усього фільму, хоча вбивають його в перші десять хвилин фільму.
Ще впала в око присутність Ріса Шерсміта, який зіграв продюсера Вульфа – він є одним з авторів і головних акторів британського комедійного серіалу “В дев’ятому номері”. Персонаж Шерсміта вийшов в дусі цього серіалу: драматичний персонаж, що опинився в важкій для себе ситуації і намагається з неї вибратися – йому треба не тільки керувати виставою, але й вилазити з халепи, в яку він вліз через роман з асистенткою.
“Як вони біжать” – дуже цікаве кіно, яке іронічно препарує жанр детективних загадок. Воно цікаве не стільки сюжетом, скільки тонкою сатирою і чудовою грою акторів. А якщо ви вже подивилися цей фільм, то, будь ласка, не розповідайте нікому чим він закінчився.