– Тобто він вбивав кожного дня десятки людей і тепер відбуває довічне покарання?
– Він не просто вбивав, він з них жорсткого знущався.
– І що, свідки вбивств це підтверджують?
– Ще й як.
– І їм можна вірити? Може вони спеціально оговорюють?
– Це абсолютно випадкові люди, які все бачили на власні очі.
– Угу. А записи камер зберіглися? Ви ж знаєте, людський фактор …
– Сотні годин записів в різних частинах країни.
– Не підробка?
– Все автентичне. Пройшло повну експертизу.
– (недовірливо) Тобто, насправді вбивав?
– Багато і часто.
– Але може його провокували?
– Жодних провокацій. Навпаки вмовляли не вбивати.
– Погано вмовляли?
– Добре вмовляли. Пропонували поговорити і все з’ясувати.
– Погано пояснили чому їх не треба вбивати?
– Що це за питання? Нормальній людині не треба пояснювати, що вбивати нікого не треба!
– Добре, добре. Я так на всяк випадок. Люди, знаєте, різні бувають.
– Різні.
– Так розумію, що пояснити все ж таки не вдалося?
– Не вдалося. Він не прийшов.
– Не прийшов на розмову?
– Ні.
– Може погано запрошували? Без поваги, може?
– Нормально запрошували. З повагою. Людям хотілося жити, вони запрошували з повагою і пояснювали нормально.
– Ага! Ось ви і попалися. Кому ж вони пояснювали, якщо він не прийшов? Мабуть таки вони на це заслужили!
– (втомлено) Поліції пояснювали, переживаючи за своє життя і намагаючись попередити наступні вбивства.
– Поліції можна довіряти? Поліція, знаєте …
– Досить! Якщо ви підважуєте абсолютно все, то ця розмова немає сенсу.
– Вибачте, я вам вірю, і поліції вірю.
(довга пауза)
– Може у нього були сімейні проблеми? Дружина, там, діти?
– Немає у нього дружини. Була та загула.
– А діти?
– Діти є, тільки він їх приховує.
– Ось бачите! Людина переймається добробутом власних дітей. Захищає їх він агресивного суспільства. А ви кажете людей вбивав.
– Вбивав. Людей. Малих дітей також.
– Справді? А я його таким гарним сім’янином уявляв.
– Який сім’янин? Він живе з коханкою, а дружину прогнав.
– Не нервуйте ви так, по-різному люди переносять сімейні драми.
– Добре, що ви не нервуєте.
– Може у нього погані сусіди були і він більше не міг цього терпіти?
– Нормальні сусіди. Звичайні. Це він, навпаки, до них ліз.
– Невже так і ліз?
– Саме так, більшість жертв, якраз мешкала поруч з ним.
– Щось мені ці сусіди підозрілі.
– Якщо вам так все підозріло, то можете самі з ним порозмовляти.
– Я?
– Ви. Він же вам подобається.
– Ну не те щоб подобається.
– Але явно більше за мене, а зі мною ви розмовляєте.
(довга пауза, під час якої захоплене бурмотіння перекликається із сльозливим хлюпанням)
– Добре, я з ним порозмовляю.
– Ідеально. Вас зараз відведуть до камери. Він буде вам дуже радий.
– Я т-теж буду дуже радий.
(тривожна мовчанка в очікуванні на працівників в’язниці і подальшої подорожі до камери)
– Ось і ваш в’язень. Розмовляйте, домовляйтесь, аналізуйте, тільки не згубіть в процесі голову.
(істерична посмішка)
– Зі мною в-все буде добре. Дякую за допомогу.
– Насолоджуйтесь.
(відвідувач зайшов до камери і за ним закрилися двері)
– (скоромовкою) Добривечір! Я стільки доброго про вас чув! Ви приклад для нас всіх там назовні. Ми кожного дня слухали ваші промови. Про те, як з вами несправедливо обходяться, як всі квартири в домі належать вам і як у вас їх несправедливо забрали, обдурили. Ми знаємо, що завжди хотіли, щоб все було по-справедливості і ми вам віримо! Ведіть нас за собою!
Після довгої паузи в камері роздався глухий удар. На підлогу впало тіло. Наступну годину приміщення наповнили звуки відривання кінцівок, ламання кісток і голосного чавкання. З-попід дверей камери повільно почала витікати забруднена в’язничним брудом кров.