Мова – не калька чи калька?

В процесі міні-дослідження про походження прислів’я “за двома зайцями поженешся жодного не спіймаєш” натрапив на книгу “Мова – не калька: словник української мови“:

Сучасний словник гарної української мови «Мова – не калька» розкриває велич і красу рідної мови, звільняє її від суржику й чужомовних запозик. Словник містить самобутні українські слова та вислови, поставлені на противагу звичному (буденному) словниковому запасу сучасних українців.

В цій книзі прислів’я про двох зайців, яке має латинське або грецьке походження, зустрічається 3 рази. Два рази воно “правильне”, один раз – “неправильне”.

Не правильно: Братися за кілька справ одночасно
Правильно: Ганяти (ганятися, полювати) за двома зайцями

Не правильно: За двома зайцями погнатися
Правильно: Двох зайців ловити – сміху наробити

Не правильно: Намагатися одночасно вирішити дві справи
Правильно: Ганяти (ганятися, полювати) за двома зайцями.

З цього я так і не зрозумів, правильно використовувати фразу “ганятися за двома зайцями” чи замість неї треба вживати “двох зайців ловити – сміху наробити”?

Інше питання – чи відповідає переклад з латині або грецької старого прислів’я неукраїнського походження “за двома зайцями поженешся жодного не спіймаєш” вимогам авторів до чистоти української мови в контексті чужомовних запозик? Бо воно буквально є калькою, проти якої виступають автори вже в титулі книги.

Нарешті, чи в країні, де половина населення не розмовляє українською мовою в принципі, варто цькувати за використання абсолютно нормальної української фрази “братися за кілька справ одночасно”, називаючи її неправильною?

Читати:  Сучасна церковнослов'янська мова УПЦ - московська редакція, яка витіснила первинну українську

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *