Всі знають Валуєвський та Емський укази – вони відкрито боролися з українською мовою. Зокрема відкрито заборонялося друкувати твори українською мовою, але можна було використовувати російську абетку для українських слів – так виникла «ярижка». Я писав про видання творів Івана Котляревського 1890 року, надруковане з використанням цього мовного мутанту.
А от підходи радянської влади були значно винахідливішими. Замість одного лінивого указу було створено безліч комісій, що десятками років займалися деукраїнізацією української мови. Радянські влади мову відкрито не забороняли, але спотворювали таким чином, щоб різниця між українською і російською поступово зникала, звичайно, на користь російської. Розвиток української мови також був штучно зупинений під надуманими звинувачуваннями в націоналістичності, а сфера вживання мови обмежувалася переважно сільським побутом і народними співами.
Як наслідок зараз маємо сучасний варіант української мови, що
а) штучно наближений до російської мови – уявляю наскільки далеко були б ці мови на мапі мов без насильницької деукраїнізації української мови;
б) затриманий у розвитку з потребою винаходження безлічі технічних термінів – вільний розвиток протягом десятирічь дозволив би цим термінам зʼявитися в нашій мові природним шляхом;
в) має репутацію мови сільського населення на противагу російській мові «культурного» міста – один з найбільших злочинів радянської влади, на мою думку: штучне розділення українського народу на україномовних і російськомовних з одночасним приниженням перших.
Детально про те, як відбувалася деукраїнізація України під час влад совєтів можна подивитися в чудовому відео «Як правильно знищувати мову | Мовні репресії в Україні XX століття» на каналі Ідеї Олександрівни.