Побачив в новинах призвіще командувача військово-морських сил ЗСУ – Неїжпапа. Зрозуміло, що прізвище козацьке. Паливода, Нетудихата, Печиборщ – яскраві приклади композитних прізвищ, якими повниться Україна. Але не їсти, вибачте, кого? Папу? В те, що це прізвище отримало назву таким же способом, як інші козацькі прізвища повірити важко – навряд чи козаки були настільки «веселі», що […]
Зараз в соц-мережах гуляє фото газети з нотаткою про сутичку Олега Скрипки та Олександра Дугіна. За однією інформацією вона сталася 1999-го року, за версію Дугіна 1997-го року. Версія газети «Афіша» (в оригіналі російською мовою) дуже лестить нашому землякові. Дугін переконує, що ніхто нікого не зміг побити. Та бог з ним, люди завжди билися і
Рецепт української індульгенції: Одягтися козаком з музею, оселедець, заспівати “Червону калину”, влаштувати бійку на очах у всього світу. Прапор України обовʼязковий. Програвати не можна – ярмо руськомирця назавжди. Лузерів ніхто не любить. Виграєш – патріот навіки. Ми всі Усик.
Богдан Коломійчук пише детективні, історичні і авантюрні романи та оповідання – так стверджує Вікіпедія. Перша книга автора «Людвисар. Ігри вельмож» вийшла в 2013-му році і відразу ж була помічена в літературних колах. З того часу Богдан випускає принаймні одну нову книгу на рік. Зі свого боку можу підтвердити, що оповідання «Німфи болю» насправді є історичним (події
Знайшов пост відомого харківського журналіста/поета Ігоря Костроміна, в якому він на початку війни звертається до росіян. Хоча він і не презентує весь Харків, але є показовим для розуміння світогляду харків’ян. Не полініться і прочитайте, а ще краще перейдіть за посилання і погортайте стрічку. Відразу інформую, що стрічка вся російськомовна, а пост публікую в автоматичному перекладі.
Зараз у нас популярна думка, що є україномовні українці і російськомовні українці. Одні кажуть, що кожна група має право на існування і ми повинні жити в мирі і злагоді. Інші говорять, що ніяких російськомовних українців не існує, є тільки русифіковані українці. Можна довго дискутувати хто має рацію, але простіше пошукати історичних аналогів – чи було
Російськомовні українці в історичних аналогіях Читати далі »
Почав читати “Записки українського самашедшего” Ліни Костенко. Перший і останній роман в прозі нашої видатної співвітчизниці. Хоча видано його в 2010-му році, події охоплюють період від кінця 2000-го року до Помаранчевої революції. На Вікіпедії написано, що роман став бестселером, перший тираж був розкуплений за півмісяця, а брак друкованих книг спричинив появи піратських копій. Загальний тираж
Короткий підсумок новини Washington Post про вторгнення: США ще в жовтні 2021 року розуміли, що Росія готує напад на Україну і щосили намагалися переконати союзників і президента Володимира Зеленського, що є ризик вторгнення. Повністю ви можете прочитати її на шпальтах Української Правди, я ж хочу прокоментувати два моменти. На думку аналітиків, Путін розрахував, що його
Складніше за війну з переважаючою в силі Росією є тільки спроба переконати російськомовного українця перейти на українську мову, якщо він не хоче. Тому нам всім треба працювати на цьому фронті з повною самовіддачею. Не в сенсі переходити в рукопашну, поки сволота не заговорить солов’їною, а в сенсі пошуку правильних аргументів. Зараз я хочу поговорити про
В пошуках української літератури звернувся до теми наукової фантастики початку минулого століття. Колись давно я зачитувався Бєляєвим – він добре сприймався на фоні Жуля Верна і Герберта Веллса, навіть попри заідеологізованість творів. Фантастично-казкові технології, пошук справедливості для звичайної людини – це приваблювало. Пізніше виявилося, що підходити до подібної літератури треба обережно, враховувати реалії, в яких
Українська фантастика 20-х років минулого століття Читати далі »
