Дата публікації: 2024-11-04 09:51
Рік: 2024
Жанри: горрор,
Режисер: Коралі Фаржа,
Актори: Демі Мур, Денніс Квейд, Марґарет Кволлі,
Країна: Великобританія, США, Франція,
Тривалість: 2 год. 21 хв.
Кошторис: $ 17 500 000
Касові збори: $ 43 252 591 (4 листопада 2024)
Рейтинг IMDB: 7,5 / 10
“Субстанція” (The Substance) — феміністичний боді-горрор 2024 року від режисерки Коралі Фаржа, відомої своїм нетрадиційним підходом до жанру горору. Прем’єра стрічки відбулася на 77-му Каннському кінофестивалі, де фільм отримав високу оцінку за оригінальний сценарій. Демі Мур, Марґарет Кволлі та Денніс Квейд зіграли головні ролі. В український прокат “Субстанція” вийшла 10 жовтня 2024 року.
Сюжет
У центрі сюжету — Елізабет Спаркл, зірка телешоу, яка стикається з проблемою старіння і можливою втратою роботи. Щоб зберегти молодість, вона погоджується на експеримент з використанням загадкового препарату, який створює її молоду копію — Сью. Поступово Сью займає місце Елізабет на телебаченні та в житті, породжуючи психологічне і фізичне протистояння між двома версіями однієї особистості.
Враження
“Субстанція” — це фільм, у якому логічність сюжету немає жодного значення. Він є одним великим символом, де логіка просто не пристає. Немає сенсу критикувати ідею, що людина може створити клона себе та залишатися обома водночас. Нас навіть не намагаються переконати, що це має сенс. Глядачеві просто нагадують про “правила”, а потім демонструють наслідки їхнього порушення. Це радше фантазія на тему “а що якби”, ніж спроба обґрунтованої розповіді.
Фільм майже без слів, а враження формують артхаусні сцени, наповнені символами. З одного боку, символи доречні, але складно сказати, чи вони насправді необхідні в такій кількості. Більше схоже, що режисерка Коралі Фаржа просто вважає глядача недостатньо сприйнятливим і намагається товсто натякати за будь-якої можливості.
Особливу увагу привертають крупні плани, які вже в першій половині виглядають відштовхуюче: укол у вену, зашивання шкіри, навіть банальне поїдання креветок. Додайте сюди оголені тіла відомих кінозірок де треба і де не треба. Відчувається, що все це зроблено задля приголомшення. Можливо, такі моменти можна було б оминути, але тоді сам фільм втратив би своє “обличчя”. У другій половині цей прийом ще більше підсилюється, а в останній третині ми занурюємося в справжній треш, де межі огиди розмиті остаточно.
Усі ці елементи — крупні плани, оголені та спотворені тіла, криваве насилля — створюють картинку, від якої хочеться ховатися, відвертаючи погляд. А жахливий монстр в фіналі фільму остаточно перетворює фільм на психоделічний символізм. Парадоксальним чином він знижує драматизм історії, ледь не перетворюючи її на фарс.
На щастя наприкінці історія має цікаву деталь — випаровування обличчя Елізабет на її зірці на Алеї Слави, яка символічно завершує повний цикл. Це, можливо, найбільш витончений момент у фільмі, що знову нагадує про його головну ідею.
Чи міг би фільм бути кращим? Напевно, так. Якби режисерка більше зосередилася на психологічній складовій, яка тут досить цікаво розкрита, замість постійних пошуків огидного у буденному, “Субстанція” могла б справити сильніше і глибше враження. Але режисерка бачить по-своєму. Має на це повне право.
Висновок
Фільм “Субстанція” є фантазією на тему спроби повернути собі молодість в стилі фільму жахів. Попри сильну психологічну складову, ще більший наголос робиться на зображенні огидних речей крупним планом. А фінал багатьом зіпсував враження своїм кривавим фарсом. Варто подивитися, щоб дізнатися про існування подібного стилю зйомок, але приємного в перегляді мало. Рекомендую тільки дослідникам кіно.