Дата публікації: 2023-11-05 12:00
Рік: 2023
Режисер: Марко Кройцпайнтнер, Хаолу Ван,
Актори: Амака Окафор, Грета Скаккі, Джейкоб Форчун-Ллойд, Кайл Соллер, Майкл Джибсон, Стівен Ґрем, Том Мазерсдей, Шира Хаас,
Тривалість: 7 год. 35 хв. (8 епізодів)
Кошторис: -
Касові збори: -
Рейтинг IMDB: 7,5 / 10
“Тіла” – новий науково-фантастичний кримінальний телевізійний серіал, створений у Великій Британії на замовлення Нетфлікс. Він побудований на основі однойменного коміксу DC, який виходив з 2014 по 2015 роки, і складається з восьми епізодів. Хоча глядачі задають питання чи серіал буде продовжено на другий сезон потреби в цьому немає, оскільки “Тіла” є самодостатньою закінченою історією.
В серіалі розповідається про розслідування вбивства загадкового чоловіка, оголений труп якого з’являється невідомо звідки в Лондонському підворітті в тому самому ж місці в 1890, 1941, 2023 та 2053 роках. Кожним розслідуванням займається інший інспектор поліції, який дізнається окремі частини великого пазлу, щоб врешті-решт спільними зусиллями скласти його і врятувати сотні тисяч людей від загибелі.
Початок серіалу мене настільки не вразив, що я навіть хотів вже після першого епізоду припинити перегляд, написати обурливий коментар і на цьому попрощатися з “Тілами”. На щастя, бажання написати цей текст і купа вільного часу взяли гору, до того ж я постійно нагадував собі, що перший епізод “Гострих картузів” теж не вирізнявся динамічністю, але це не завадило мені подивитися всі шість сезонів цього чудового серіалу. Тож я поступово втягнувся і попри певні зауваження до сюжету та сценарію можу сказати, що серіал вийшов дуже непоганий, а місцями, навіть, захоплюючий. Після другого епізоду я повністю поринувся в події на екрані і шкодував виключно про надмірну затягнутість деяких сцен; кілька разів навіть довелося перемотати, щоб пропустити неінформативні шматки. Дуже здивувало закінчення шостого епізоду, коли весь пазл було вже складно, а до закінчення залишилося цілих дві серії. Виявилося, що пазл виявився не пазлом, а кубіком рубіка, що складається в гральну кість для шахової партії між людиною і комп’ютером. Нічого не зрозуміло? Не страшно, при перегляді “Тіл” буде так само, але від цього тільки цікавіше.
Науково-фантастичний бік серіалу не є дуже переконливим, і його точно розбив би вщент своєю логікою доктор Еммет Браун. Це дещо заважало на всі 100% насолоджуватись подіями на екрані, та все ж загального позитивного враження практично не псувало. Врешті-решт подорожі в часі це завжди цікаво, особливо якщо вони супроводжуються оригінальною механікою, яка відкриває нові можливості для спекуляцій. А якщо завдяки ним вимальовується захоплюючий сюжет, то можна легко пробачити їм певну неправдоподібність.
Сама історія розкручується дуже повільно, багато уваги приділяється головним персонажам, яких тут щонайменше п’ятеро: чотири детективи і один Еліас Меннікс, що полює за міжчасовою любов’ю. Такий прийом дозволив краще зазирнути у вигаданий світ та насолодитись його деталями, але паралельно з цим згадувався епізод “Чорного дзеркала” під назвою “Джоан є кошмарною”, де схожі за настроєм дослідження було зведено до однієї години. Мабуть, ідеальним варіантом було б кожну з цих історій вкласти в 3-4 години, але кожен формат висуває свої вимоги, тож терпимо і дивимось.
З чотирьох основних підісторій своєю атмосферністю виділяється та, що відбувається у вікторіанській Англії, завжди цікаво зазирнути до цієї епохи з пуританським фронтом та гріховним тилом. А от найбільш харизматичний персонаж знайшовся у другій підісторії 1941-го року – інспектор Чарльз Вайтмен (він же Карл Вайсман) у виконанні блискучого Джейкоба Форчун-Ллойда. Раніше я його бачив в “Ферзевому гамбіті” та “Як вони біжать“, але перша роль була надто солодкою, а друга чисто буфонадною. Тут же Форчун-Ллойд зміг показати себе в усій красі – надзвичайно колоритний інспектор поліції, безмежно слизький на початку і надзвичайно людяний під кінець історії. Не здивуюся якщо під цей типаж спеціально для нього зроблять окремий фільм чи серіал, бо люди на таке точно захотіли б подивитись.
Що стосується Стівена Грема, який зіграв головного винуватця трагічної плутанини, що розтягнулася майже на два століття, то на мою думку тут стався явний міскастинг. Стівен Грем є чудовим актором і мені не хотілося б писати про нього нічого поганого, та все ж він не створює враження людини, що здатна замислити та втілити жахливий за своїми розмірами план, навіть мотивуючи себе необхідністю знайти того, хто тебе буде любити. Недоумкуватий Томмі з “Великого кушу” у нього вийшов дуже правдоподібний, а всевладний та підступний Еліас Меннікс викликає справедливі нарікання. Я так і не зміг змусити себе повірити, що ось ця людина спромоглася на таку грандіозну теорію змови. Вибачте, але більш харизматичні постаті не в стані так добре контролювати себе та все своє оточення протягом такого довгого часу, а ви хочете мене переконати, що на це спромоглася людина з невинним обличчям Стівена Грема?
Але навіть це не завадило чудово проілюструвати основну тему “Тіл” – пошук того, хто буде тебе любити. Кожен з нас інтуїтивно розуміє, що щастя не може бути збудовано на брехні та жертвах інших людей, та все ж тут це розкрито настільки детально, що в цьому не залишається жодних сумнівів. До того ж нам переконливо доводять, що щастя неможливо запланувати, а також, що воно надто залежить від думок людей, що тебе оточують. Вистачить малесенького сумніву, що все полетіло шкереберть. І навпаки, якщо всі підтримують тебе в твоїх ілюзіях, то ігноруючи реальність ти можеш вважати, що твоє життя є найправильніше і ти все контролюєш. Думаю, нікому не треба розповідати на які страшні речі спроможні подібні індивідууми.
У підсумку скажу, що “Тіла” – дуже непоганий серіал з закрученим сюжетом, якісною реалізацією та подорожами в часі. Якщо у вас раптом знайдеться зайвих 8 годин, то обов’язково подивіться його.