Дата публікації: 2025-02-01 10:55
Рік: 2022
Жанри: драма, історичне, пригоди, фентезі,
Режисер: Роберт Еґґерс,
Актори: Александер Скашгорд, Аня Тейлор-Джой, Віллем Дефо,
Країна: США,
Тривалість: 2 год. 17 хв.
Кошторис: ~ $ 80 000 000
Касові збори: $ 70 000 000
Рейтинг IMDB: 7,0 / 10
Це був мій третій фільм Роберта Еґґерса після “Маяка” та “Відьми”. Фільм сподобався значно менше, ніж перші два. І я навіть не кажу про якісь окремі елементи – кінематографія, атмосфера, гра залишаються на вищому рівні – тільки про те, що він не захоплював увагу, не відчувалося потреби дізнатися, що буде далі. Місцями дивитися було просто нудно, і це той випадок, коли скорочення тривалості могло піти йому на користь.
Але що ж. Не буду занадто критикувати фільм, напишу тільки про кілька історичних неточностей, які надто засмутили. Тим більше, що Роберт Еґґерс особливу увагу приділив консультаціям зі знавцями тогочасного життя, і навіть хвалився, що якщо щось у фільмі зображено не точно, то тільки тому, що про справжній стан речей не залишилось історичних згадок. Не можу погодитися. Я знайшов принаймні 4 сумнівних моменти, як для подій 895 року.
Давньоукраїнська блондинка Аня Тейлор-Джой
Її персонаж – слов’янка, захоплена в полон скандинавами на Русі. Еґґерс стверджує, що персонаж Ані кілька разів говорить давньоукраїнською мовою, тобто вона не з північної Русі, а саме з наших земель. Але світлий колір волосся не був притаманний давнім українцям, тим більше настільки яскравий, як у Ані.
Давньоукраїнська простолюдинка на ім’я Ольга
Ім’я Ольга є скандинавського походження і наприкінці 9 сторіччя на Русі його могли мати тільки жінки з варязьких чи аристократичних родин. Жінка нижчого класу, якою безсумнівно була фільмова Ольга, не могла носити таке “високе” ім’я. І про це не могли не знати варяги, що зробили її своєю рабинею.
Слов’янські “християнські” раби
У фільмі слов’янських рабів варяги називають християнами, хоча до Хрещення Росі залишається ще майже 100 років. Окремі давні українці могли мати християнські погляди чи бути охрещеними через контакти з Візантією, але більшість залишалася язичниками. Тим більше простолюдини, яких перетворили на рабів.
Храм Світовита в Русі
У Вікіпедії вказано, що Амлет відвідує на Русі храм бога Світовита. Там же написано, що Світовит був богом полабських слов’ян, які жили на території сучасної Німеччини та північно-західної Польщі – далеко від земель Русі. Тобто на Русі елементарно не було храмів Світовита, які міг би відвідувати приїзний варяг.
Як бачите, більшість пунктів не вимагає глибоких історичних знань, щоб легко поставити їх під сумнів. Тому вихваляння Еґґерса видається трошки зарозумілим, а насправді він сповідує ту саму байдужість до слов’янських реалій, що і переважна більшість західного кінематографа. Звісно, тільки якщо це не Достоєвський або Чехов – тут вони кістьми ляжуть, захищаючи своїх улюбленців від зазіхання.