Наполовину українець він прийняв активну участь у подіях, що призвели до падіння «імперії зла». Через це у світі він має позитивний образ пророка демократії на одній шостій частини суші. Російські ліберали теж переважно захоплюються Горбачовим – визнаючи його «помилки» вони надзвичайно цінують його зусилля у побудові демократичної Росії. Подібні погляди розповсюджені і в Україні, […]
“Працівниця львівського метро” в Твіттері пише : До речі, про те, що в Достоєвського має бути якась висока духовність, я дізналася тільки недавно з інтернетів, бо читала його не в школі і відповідно без натхненної вчительки росліт, яка б розказала, що автор мав на увазі насправді) Навіть без натхненних вчителів в СРСРі було чітко визначено і
На День Незалежності ми всі виголошуємо промови, декларуємо незламаність в боротьбі за свободу, і це правильно. Та для багатьох ці слова залишаються абстрактними лозунгами. Зараз я хотів би навести один приклад, як буває коли свобода втрачена. Подивіться на видання 1890 року нашого українського класика Івана Котляревського, що першим почав писати літературною українською мовою. Воно зроблено в окупованій
Коли свобода втрачена – Іван Котляревський у 1890 році Читати далі »
Дуже важливе питання підняв Павел Казарін в статті “Пробачення наосліп” – пробачати чи не пробачати білорусів. Та мимохідь він торкнувся значно більш важливої теми – українського минулого в СРСР. Ми, як частина СРСР, самі були “бойовими бурятами”. Наші хлопчики гинули в Афганістані. Чи це означає, що ми теж були винні? Павел робить висновок – почекайте
Більшість людей сприймає синьо-жовті стрічки, як щось неминуче, офіціозне. Державний прапор, куди ж без нього. На кожному святі все мерехтить синьо-жовтими барвами. Війна змусила інакше ставитися до цих кольорів – тепер вони для багатьох стали символом свободи. Безліч історій оповідає про неймовірну радість від синьо-жовтого прапора у людей, яким вдалося вибратися із окупації на вільну
Побачив в новинах призвіще командувача військово-морських сил ЗСУ – Неїжпапа. Зрозуміло, що прізвище козацьке. Паливода, Нетудихата, Печиборщ – яскраві приклади композитних прізвищ, якими повниться Україна. Але не їсти, вибачте, кого? Папу? В те, що це прізвище отримало назву таким же способом, як інші козацькі прізвища повірити важко – навряд чи козаки були настільки «веселі», що
Зараз в соц-мережах гуляє фото газети з нотаткою про сутичку Олега Скрипки та Олександра Дугіна. За однією інформацією вона сталася 1999-го року, за версію Дугіна 1997-го року. Версія газети «Афіша» (в оригіналі російською мовою) дуже лестить нашому землякові. Дугін переконує, що ніхто нікого не зміг побити. Та бог з ним, люди завжди билися і
Рецепт української індульгенції: Одягтися козаком з музею, оселедець, заспівати “Червону калину”, влаштувати бійку на очах у всього світу. Прапор України обовʼязковий. Програвати не можна – ярмо руськомирця назавжди. Лузерів ніхто не любить. Виграєш – патріот навіки. Ми всі Усик.
Богдан Коломійчук пише детективні, історичні і авантюрні романи та оповідання – так стверджує Вікіпедія. Перша книга автора «Людвисар. Ігри вельмож» вийшла в 2013-му році і відразу ж була помічена в літературних колах. З того часу Богдан випускає принаймні одну нову книгу на рік. Зі свого боку можу підтвердити, що оповідання «Німфи болю» насправді є історичним (події
Дата публікації: 2022-08-16 12:00
Автор: Юрій Смолич
Рік: 1929
Прочитав українську фантастичну повість 1929 року «Господарство доктора Гальванеску». Найважливішим для мене було взагалі існування цього твору – я й гадки не мав, що українці в ті часи писали фантастику. Свого часу я зачитувався Гербертом Веллсом, любив читати Олександра Бєляєва, але українські твори того часу ані в СРСР, ані в незалежній Україні ніхто не рекламував.
