А що ж мені читати?

Час від часу російськомовні українці, коли їм пояснюєш про необхідність переходити на українську, задають питання – а що ж мені читати, якщо на мою улюблену тему психосадомазаоналізу є публікації тільки російською або в російському перекладі?

Проблема браку достатньої кількості українського вмісту (контенту) відома та болісна. Варто мати таку відповідь на це питання, яке б дійсно допомагало, а не просто засуджувало. Подальший текст – це спроба знайти цю відповідь.

 

Передусім, скажіть – в якій сфері вам бракує українського вмісту? 

 

Якщо в професійній, то нічого не поробиш – доведеться користуватися тим, що є. Не варто засуджувати людей, що змушені сягати по російський текст, якщо від цього залежить сімейний добробут. Поради на зразок змінити працю краще тримати при собі, щоб зайвий раз не ганьбитись. Поради навчитися англійської і читати тексти в оригіналі вже кращі, але далеко не кожний має можливості зробити таку інвестицію в себе, отже їх теж пропускаємо.

 

Але якщо брак українських текстів позбавляє вас улюбленого хобі, то я б серйозно задумався чи потрібно вам таке хобі? Розумію, що це можуть бути роки вашого життя, з якими нелегко попрощатися. АЛЕ. Що більш важливо – підтримати свій народ, збільшуючи кількість носіїв української мови, чи зосередитись на власному задоволенні, яке ви колись вибрали самі? 

 

На мою думку відповідь очевидна. Як вибрали одне, так можете і вибрати інше, україномовне. Ми вже бачимо велику кількість людей, які свідомо рвуть будь-які зв’язки з країною агресором, з країною багатостолітнім окупантом. З’являються навіть бізнес-проекти, що позбуваються російськомовного вмісту і аудиторії. Якщо їм не було страшно втратити заробіток, то для ваша відмова від улюбленого хобі, від якого не залежить ваше життя та добробут, не така вже й велика жертва в цій війні.

Читати:  Оповідання Степана Васильченка

 

Але існує інший варіант, при якому ваше хобі залишиться з вами: переходьте на українську, залишайтеся з ним і самі створюйте україномовні тексти для нього. Так ви не просто докладетеся до збільшення кількості україномовних в світі, але й зробите вагомий внесок в збільшення україномовного вмісту! Якщо активно попрацювати в цьому напрямку, то проблема з браком українських текстів, пов’язаних із вашим хобі, може взагалі зникнуть. Всі будуть читати ваші тексти. Розумію, що це легше сказати, ніж зробити, та все ж це цілком реально.

А якщо ви не письменниця і не письменник, то можна робити переклади. Зараз зробити машинний переклад тексту з інтернету раз плюнути. Відшліфуйте і викладайте на загальний доступ. Чим не варіант для збільшення вмісту? Врешті-решт більша частина російськомовного вмісту – це теж переклади з інших мов. Так чому не зробити власний? Навіть якщо якість його буде не найкраща – це все одно буде важливо. Про нього дізнаються люди, підтягнуться і допоможуть його покращити.

Не знаєте української мови і навіть за допомоги Перекладача Ґуґл не можете зробити переклад? Тоді раджу зробити перерву з вашим хобі, вивчити українську і за пару років повернутися до цього питання. А за той час може й потрібні вам україномовні тексти зʼявляться.

 

Подивіться на соц-мережі – з весни люди масово перейшли на українську і новоприбулим вже видається, що так і треба, що українською розмовляти це нормально. А все тому, що через цей перехід і появу мільйонів україномовних твітів з’явилося відчуття великої кількості україномовного вмісту. І це не була спланована акція. Просто кожний зробив свій маленький внесок. Навіть коли більша частина твітів містить матюки, прокльони і взагалі її важко назвати пристойним контентом, це все одно україномовне середовище. Це саме той випадок, коли кількість переходить в якість – мільйони твітів нелітературною мовою, перетворили українській твіттер на україномовну спільноту. І це чудово.

Читати:  Нобелівський комітет, як черговий приклад російського наративу на Заході

 

P.S. Нажаль для багатьох питання «а що мені читати?» – це питання риторичне. Вони його задають не для того, щоб почути відповідь, а щоб виправдати свій НЕ перехід на українську. Такі люди, наперед знають, що переходити на українську не будуть, і просто шукають чергового приводу продемонструвати свою громадянську позицію. Вони миттєво злітаються на будь-який мовний скандал, щоб голосно заявити – ага, ось тепер точно не перейду на українську мову! Таким не має сенсу нічого пояснювати і витрачати свої нерви. Сприймайте їх як тролів і йдіть робити свою справу.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *