СРСР

В невеличкій, але захоплюючій антології “ДНК”, про яку я напишу окремий огляд, є оповідання «Гены Гены. 1952—1974» авторства Фоззі з ТНМК. В ньому розповідається про те, як радянська влада задовго до Чорнобиля робила експерименти з ядерними бомбами над українцями. Влітку 1972-го року ядерний вибух повинен був приборкати газовий факел, що виривався з газоконденсатного родовища біля

Всі знають Валуєвський та Емський укази – вони відкрито боролися з українською мовою. Зокрема відкрито заборонялося друкувати твори українською мовою, але можна було використовувати російську абетку для українських слів – так виникла «ярижка». Я писав про видання творів Івана Котляревського 1890 року, надруковане з використанням цього мовного мутанту. А от підходи радянської влади були значно

Наполовину українець він прийняв активну участь у подіях, що призвели до падіння «імперії зла». Через це у світі він має позитивний образ пророка демократії на одній шостій частини суші. Російські ліберали теж переважно захоплюються Горбачовим – визнаючи його «помилки» вони надзвичайно цінують його зусилля у побудові демократичної Росії.    Подібні погляди розповсюджені і в Україні,

“Працівниця львівського метро” в Твіттері пише : До речі, про те, що в Достоєвського має бути якась висока духовність, я дізналася тільки недавно з інтернетів, бо читала його не в школі і відповідно без натхненної вчительки росліт, яка б розказала, що автор мав на увазі насправді) Навіть без натхненних вчителів в СРСРі було чітко визначено і

Дуже важливе питання підняв Павел Казарін в статті “Пробачення наосліп” – пробачати чи не пробачати білорусів. Та мимохідь він торкнувся значно більш важливої теми – українського минулого в СРСР. Ми, як частина СРСР, самі були “бойовими бурятами”. Наші хлопчики гинули в Афганістані. Чи це означає, що ми теж були винні? Павел робить висновок – почекайте

Більшість людей сприймає синьо-жовті стрічки, як щось неминуче, офіціозне. Державний прапор, куди ж без нього. На кожному святі все мерехтить синьо-жовтими барвами. Війна змусила інакше ставитися до цих кольорів – тепер вони для багатьох стали символом свободи. Безліч історій  оповідає про неймовірну радість від синьо-жовтого прапора у людей, яким вдалося вибратися із окупації на вільну

Читав біографію письменника Петра Панча, який був сотником УНР, а потім разом із Червоною Гайдамацькою бригадою отамана Волоха влився до складу Червоної армії. Творчість його теж була витримана в стандартах радянської ідеології. Як же так сталося, що солдат української незалежної армії перейшов на бік ворога? Сто років потому це виглядає абсолютно незрозумілою зрадою – важко собі уявити, щоб