Друга поспіль гра Барселони з трьома забитими голами. На відміну від матчу з Наполі тут захисту довелося кілька разів рятувати команду від голів, а ще кілька разів напад Атлетіко тупо марнував шикарні можливості. Рахунок зовсім не по грі, але все одно дуже приємно. Команда грає значно спокійніше і впевненіше на відміну від тренера Чаві, який знову отримав червону картку за свої надмірні емоції. Цікаво, що на полі не було “молодих зірок” Педрі та Габі (якого вже давно немає), не було Де Йонга та улюбленця Чаві Феррана, а команда все одно виглядала незвично добре. Можливо, все що будував Чаві пішло в трубу, а по-справжньому заграла Барса, коли він оголосив про свій відхід і махнув рукою на всі плани? Тому гравці нарешті відчули свободу і змогли розкритися? Іншого пояснення, чому команда раптом заграла, у мене немає.