Поки українці переживають кризу ідентичності, відмовляючись від всього російського, класичний кінематограф залишається одним з найболючіших місць. Свого незалежного класичного кіно у нас, зрозуміло, немає. Вічно передивлятись “За двома зайцями” набридає, а цитувати “Івана Васильовича” з великим любителем російського імперіалізму Куравльовим фізично неможливо.
На щастя, є ще безкрайні запаси закордонного кіно, якими можна і треба замінити радянсько-російський мотлох. Цей допис повинен трошки допомогти зорієнтуватись в тому, що з класичних американських комедій варто уваги та чому їх варто мати у власній кінобібліотеці.
Список фільмів
“Його дівчина П’ятниця” (1940)
“Його дівчина П’ятниця” (1940) – бурлескна комедія режисера Говарда Хоукса, що розгортається навколо двох журналістів, які працюють разом, але мають особисті стосунки. Головний герой, редактор газети, намагається утримати свою колишню дружину, яка одружується та йде з роботи. У фільмі переплітаються швидкий темп, словесні перепалки та комічні ситуації.
Його варто подивитися, щоб на власні очі побачити чудову гру зірок американського кіно того часу Кері Гранта і Розалінд Рассел. Фільм вирізняється надзвичайно інтенсивними діалогами не межі людських можливостей. Якщо звикнути до високого темпу фільму, то можна отримати неабияке задоволення від перегляду.
“Це дивовижне життя” (1946)
“Це дивовижне життя” (1946) – американський різдвяний фільм режисера Френка Капри. В 1990 році “Це дивовижне життя” був обраний задля збереження в Національному реєстрі фільмів Бібліотеки Конгресу США. Головний герой, Джордж Бейлі (Джеймс Стюарт), розчарований своїм життям і готовий накласти на себе руки, коли йому на допомогу приходить янгол-хранитель, що показує, як виглядало б життя його близьких без нього.
Фільм не є комедією, але містить достатньо комедійних елементів, щоб опинитися в цьому списку. Його варто подивитися заради незвичного підходу до аналізу людського життя, в якому перемішані побутові, релігійні та фентезійні елементи. Так само цікаво подивитися на іншу пару американських кінозірок, про яких зараз ніхто з нас не знає, Джеймса Стюарта та Донну Рід.
Тут моя рецензія на цей фільм: Це дивовижне життя / It’s a Wonderful Life
“У джазі тільки дівчата” (1959)
“У джазі тільки дівчата” (1959) – комедія режисера Біллі Уайлдера, яка розповідає історію двох музикантів, які ставши свідками вбивства вирішують втекти та сховатися під жіночими образами в жіночому джазовому оркестрі. Вони швидко виявляють, що їхнє нове життя переповнене комічними ситуаціями і заплутаними романтичними стосунками.
Цей фільм є символом золотого віку Голлівуду та одним з найбільш значущих фільмів у жанрі комедії. В головних ролях грають чудові актори Тоні Кертіс і Джек Леммон, а їхнє тріо доповнює незабутня Мерилін Монро, яка створила один з найвідоміших своїх образів. Ця історія з перевдяганнями та заплутаними ситуаціями та революційним образом жінок у кіно ще тоді вразила аудиторію своєю сміливістю і гумором. Але і через 65 років цей фільм залишається одним з найсмішніших в історії кінематографу.
“Доктор Стрейнджлав, або Як я перестав хвилюватись і полюбив бомбу” (1964)
“Доктор Стрейнджлав, або Як я перестав хвилюватись і полюбив бомбу” (1964) – чорна комедія видатного режисера Стенлі Кубрика, в якій він піддає сатирі можливість початку ядерної війни. Це був дуже сміливий хід, який зумів суттєво знизити градус напруження в американському суспільстві через загрозу ядерної війни. В 1989 році фільм потрапив до Національного реєстру фільмів Бібліотеки Конгресу США.
Фільм варто подивитися як заради дуже цікавої історії, так і щоб побачити видатного коміка Пітера Селлерса, який зіграв відразу 3 ролі – капітана британських ВПС, президента США та титульного доктора Стрейнджлава, прикутого до інвалідного візка. А фанатам “Зоряних воєн” буде цікаво побачити на екрані молодого Джеймса Ерла Джонса. Мені фільм дуже сподобався і я його сильно рекомендую. Хоча спецефекти, м’яко кажучи, не вражають, а фільм знято на чорно-білу плівку, його шикарний гумор не тільки радує, а ще й показує звідки ростуть ноги у таких видатних фільмів, як “Аероплан!”.
“Продюсери” (1967)
“Продюсери” (1967) – чорна комедія корифея жанру Мела Брукса, а також найбільш контроверсійний фільм з цього списку. За сюжетом продюсер-невдаха Макс Бялисток (Зеро Мостель) зі своїм бухгалтером Лео Блумом (Джин Вайлдер) задумує шахрайську схему, в якій вони зароблять великі гроші поставивши провальну п’єсу “Весна Гітлера”.
У фільму був провальний реліз, і тільки персональна зацікавленість Пітера Селлерса (“Доктор Стрейнджлав”) дозволила йому стати відомим. Згодом фільм отримав культовий статус, бродвейську адаптацію та однойменний рімейк 2005 року. Під час перегляду фільм може місцями видаватися наївним та затягнутим, але його обов’язково треба подивитися заради оригінальної історії та чудових акторів Зеро Мостеля та Джин Вайлдера, якого більше знають як Чарлі Вонку з фільму 1971 року. Також “Продюсери” став режисерським дебютом Мела Брукса, може й не таким смішним як “Космічні яйця” чи “Робін Гуд: Чоловіки в трико”, але все одно вартим уваги.
А ви дивилися ці фільми? Поділіться своїми враженнями або порекомендуйте інші варті перегляду класичні комедії!