Фільм “Лі” з Кейт Вінслет у головній ролі розповідає історію культової воєнної фотокореспондентки часів Другої світової війни Лі Міллер. Формально біографічна драма цей фільм є спробою заглибитися у складну психологію героїні та передати атмосферу тих часів. Критики переважно не були в захваті від фільму “Лі”, давши лише 66% схвальних відгуків. Натомість аж 94% глядачів оцінили фільм позитивно. Щоправда, кількість голосів глядачів не є достатньою для правдоподібності такої оцінки. Тому як завжди подивимось що хвалять і що критикують в фільмі “Лі”, який увійшов до списку найкращих фільмів 2024 Марка Кермода.
Що хвалять?
- Гра Кейт Вінслет
Кейт Вінслет отримала чи не найбільше схвалення за виконання ролі Лі Міллер. Багато критиків відзначають її здатність передати як силу, так і вразливість героїні. Її гру описують як “проникливу” та “бездоганну”, наголошуючи, що саме вона стала емоційним центром фільму. - Візуальний стиль і операторська робота
Фільм вразив багатьох своєю візуальною складовою. Кадри часто нагадують самі фотографії Лі Міллер – витримані, атмосферні й глибокі. Особливо підкреслюють сцени, в яких відображається хаос війни через призму об’єктива. - Сюжетний фокус на війні та творчості
Глядачі цінують, що фільм не лише показує біографію Міллер, але й заглиблюється у її роботу як воєнної фотографки, демонструючи її професіоналізм і боротьбу з упередженнями того часу.
Що критикують?
- Поверховість у розкритті особистого життя
Деякі критики вважають, що фільму бракує глибини у висвітленні особистості Лі Міллер. Хоча теми її травм і внутрішньої боротьби піднімаються, їхня реалізація залишає відчуття недомовленості. - Розтягнутий сюжет
Частина глядачів зазначає, що фільм подекуди здається затягнутим, особливо у другій половині. Деякі сцени могли б бути коротшими, щоб зберегти динаміку. - Недостатня увага до другорядних персонажів
Глядачі помітили, що багато другорядних героїв залишаються недорозкритими, послаблюючи напругу та загальне враження.
Лі Міллер та війна в Україні
Я не побачив жодного відгуку, який би провів паралелі між побаченим в фільмі “Лі” та діями нацистської росії в Україні. У відгуках переважно наголошується на страхіттях війни та загрозі нацистських ідей для сучасного американського суспільства. Водночас не видно усвідомлення того, що це була не просто війна, а цілеспрямоване знищення цілих національних та соціальних груп на не охоплених бойовими діями територіях. Нібито це притаманне будь-якій війні, хоча в фільмі прямо і неодноразово вказується на злочини нацистського режиму щодо мирних людей.
Якщо західні критики та глядачі насправді не вважають цей момент важливим (хотілося б помилятися), то не дивно, що звідти лунає багато закликів припинити воювати і підписати мирну угоду з росією. В фільмі Лі Міллер наштовхується на небажання публікувати її знімки з жертвами Голокосту, бо це потурбувало би звичайних людей. І це добре перегукується із сучасністю, в якій західне суспільство “втомилося” від війни в Україні і не хоче чути новини про чергові нацистські за сутністю злочини росії. Відгуки на фільм – яскраве тому підтвердження.
Висновок: кому може сподобатися?
Загальний підсумок огляду відгуків такий, що “Лі” – це фільм для тих, хто цінує біографічні драми, сильні жіночі персонажі та естетичне кіно. Він підійде шанувальникам творчості Кейт Вінслет, історій про мистецтво та війну. Водночас тим, хто очікує від фільму швидкого темпу чи детального занурення у всі аспекти особистого життя героїні, він може здатися неоднозначним. Фільм залишає враження не через сюжетні повороти, а завдяки акторській грі та візуальному стилю. Це історія, яка нагадує, що навіть у хаосі війни можна знайти мистецтво і силу духу. А подібні відгуки демонструють моральну сліпоту західних любителів кіно, які загалом примудрилися не помітити найголовнішого в фільмі “Лі”.