Дата публікації: 2023-03-21 12:00
Рік: 2021
Режисер: Майк Вайт,
Актори: Алек Мерліно, Александра Даддаріо, Бріттані О'Грейді, Джейк Лейсі, Дженніфер Кулідж, Джолін Перді, Джон Гріс, Кекоа Скотт Кекумано, Конні Бріттон, Лукас Ґейдж, Моллі Шеннон, Мюррей Бартлетт, Сідні Свіні, Стів Зан, Фред Хехінгер,
Тривалість: 5 год. 36 хв.
Кошторис: ~ $ 18 000 000
Касові збори: -
Рейтинг IMDB: 7,9 / 10
Захоплюючий серіал, в якому на самому початку з’являється труп, і потім якийсь час намагаєшся вгадати чий це був труп, хто долучився до його появи і які були мотиви у вбивці. Деякий час граєшся в цю гру, але потім про труп просто забуваєш, фокусуючись на поточних проблемах головних героїв. А їх там стільки, що можна поринути в них з головою. Власне, питання вбивства відходить на далекий другий план, випливаючи час від часу, але не перехоплюючи на себе увагу. Значно цікавіше спостерігати за тим як багаті білі люди створюють самі собі проблеми і дуже незграбно їх вирішують, призводячи до все нових і нових проблем. При цьому вони не дуже переймаються побічними жертвами, бо як відомо, коли пани б’ються, у холопів чуби тріщать. На диво, навіть при цьому цей хаос іноді вирулює на щось позитивне, але то, скоріше, виняток з правил. Вся ідея “Білого Лотосу”, здається, була в тому, щоб показати відірваність багатіїв від реальних життєвих проблем, а також їхню закомплексованість і повне невміння робити щось корисне для себе і для оточуючих. А якщо у них і виходить щось добре, то стається це не внаслідок, а всупереч їхнім старанням. Ну і звісно, вони ні в чому поганому ніколи не винні, а все добре – то тільки їхня особиста заслуга.
Але як же класно це все знято! Майже 6 годин чистої насолоди від майстерних сцен, шикарної акторської гри, чудового музичного супроводу і відеовставок Гавайської природи наче з високоякісного документального відео. Звичайно, проблеми, сумніви і страждання головних героїв і, врешті-решт, обіцяний труп не дають забути, що ти в не в раю, але попри всі сюжетні перипетії, в атмосфері “Білого Лотосу” є щось дуже чарівне і приємне. Можливо, справа в напівтонах, які залишають справжні емоції героїв глибоко під маскою благополуччя. Їх можна читати по різному, а автори не сильно поспішають пояснювати все підряд. Такий підхід, окрім чарівної атмосфери, додає цікавості самій історії, оскільки ти не завжди впевнений, що відбувається і чому, а отже доводиться постійно складати пазл з тих шматочків, з якими ми вже встигли ознайомитись. Впевнений, що завдяки цьому кожен глядач побачить щось своє, а це відкриває шлях до нескінченних баталій “що автор мав на думці?” Єдине, що я би все-таки прибрав – це кілька надто натуралістичних сцен. Вони нічого не додають до історії, без них ми і так би зрозуміли що відбувається на екрані, а от незручності при перегляді не тільки з дітьми, а й з дорослими, вони вносять дуже багато.
Особливо хочеться відзначити акторський склад серіалу, настільки він тут класний. Мюррей Бартлетт в ролі менеджера Армонда спочатку, здається, буде зображати когось схожого на персонажа Джона Кліза з класичного серіалу “Фолті Тауерс”, але згодом за масивними вусами і білосніжною посмішкою проступає трагедія маленької нікчемної людини. Я його до того бачив тільки в ролі Френка в серіалі “Останніх з нас” і був приємно вражений його майстерністю в ролі абсолютно іншого плану. Пара молодят Шейн і Рейчел Паттони у виконанні Джейка Лейсі і Александри Даддаріо тут найбільш цікава і загадкова пара – як і в ситуації з Армондом вони не зовсім ті, ким здаються, а хто вони насправді не знають, мабуть, і вони самі. Тим цікавіше спостерігати за розвитком подій в їхніх стосунках. Джейка Лейсі до цього я бачив тільки в ролі другого плану в “Офісі” і, на відміну від “Лотоса”, там він нічим окрім посмішки не запам’ятався. А от Александру Даддаріо я вже після “Лотоса” побачив в першому фільмі про Персі Джексона, де єдиним її завданням було гарно і віддано дивитися Персі в очі і вправно махати мечем, і дуже порадів, що в “Лотосі” їй дісталася драматична роль, в якій вона змогла розкритися по повній. Ще я б відзначив Сідней Суїні – вона грає розбалувану цинічну і маніпулятивну доньку багатих Мосбахерів і всіма своїми діями викликає справжню відразу, навіть коли нічого не робить. Але і для цього персонажа автори вигадали глибину характеру, яка залишає більше питань, ніж дає відповідей. Нарешті, Дженніфер Кулідж, яка навічно залишиться “мамою Стіфлера” зобразила дуже багату і настільки ж безпорадну даму Таню МакКуад. Її вразливість зачаровує і починаєш їй співчувати, хочеш ти того чи ні. В серіалі ще багато чудових акторів і цікавих персонажів, і майже кожен з них вносить щось дуже унікальне в цю захоплюючу історію.
Я вирішив написати відгук на перший сезон “Білого Лотосу” окремо від його другого сезону, тому що це самодостатня історія, яка до того ж мене сильно вразила. Вона дуже цікава як в плані розвитку подій, так і в плані піднятих в ній питань. Акторська гра тут на найвищому рівні, а чудові зйомки створюють унікальну чарівну атмосферу. Рекомендую всім, але попереджую про наявність декількох надто натуралістичних сцен.