Дата публікації: 2024-01-15 09:55
Рік: 2024
Режисер: Томас Вінсент,
Актори: Білл Наї, Девід Оєлово, Кейлі Куоко, Конні Нільсен, Руді Дармалінгем,
Тривалість: 1 год. 40 хв.
Кошторис: -
Касові збори: -
Рейтинг IMDB: 5,5 / 10
“Рольові ігри” – американський психологічний трилер режисера Томаса Вінсента. В головних ролях зіграли Кейлі Куоко та Девід Оєлово. Прем’єра фільму відбулася 12 січня на платформі Амазон Прайм.
Про що цей фільм?
За сюжетом сімейна пара Бреккетів живе в тихому приватному будинку, ростить двох дітей і займається різними буденними справами. Іноді дружина Емма (Кейлі Куоко) відправляється у відрядження, які трошки так руйнують сімейну ідилію та створюють напруження в стосунках з чоловіком Дейвом (Девід Оєлово). Щоб якось покращити ситуацію подружжя вирішує зіграти в дорослі рольові ігри, нібито випадково зустрівшись при готельному барі як абсолютні незнайомці, та продовживши знайомство в одному з номерів. Цю гру ледь не зіпсував інший незнайомець – дуже галантний та дуже нав’язливий фінансист Боб (Білл Наї). А коли годинникова стрілка перевалила за північ, то виявилось, що Боб не такий вже й незнайомець, і зіпсував він подружжю не тільки одну ніч, а можливо, й решту життя.
Трошки більш детально про сюжет фільму “Рольові ігри” в цьому дописі: Про що фільм “Рольові ігри”. Переказ сюжету
Що тут добре, а що не дуже?
Головною мотивацією подивитись цей фільм для мене була наявність в ньому Кейлі Куоко в головній ролі. Серіал “Теорія Великого Вибуху” є одним з моїх найулюбленіших серіалів, і завжди приємно бачити її головних акторів в інших серіалах та фільмах. Кейлі Куоко я ніде більше в головній ролі не бачив, тому вирішив, що зараз точно настав час. Тим більше новий фільм на платформі Амазон, а не аби що.
І, як це не прикро, Кейлі стала одним з головних розчарувань фільму. Саркастично-життєрадісна Пенні тут перетворилась на депресивну машину для вбивств, що прикидається люблячою матусею, або навпаки, середнього віку акторкою, що прикидається люблячою дружиною, яка насправді є безжалісною машиною для вбивств. Любителям “ТВВ” відомо, що Пенні могла б конкурувати з роботами вбивцями, але її психологічні страждання в цьому фільмі не дуже гармонійно співіснували з безжалісними вбивствами живих людей. Плюс постійно вилазили жести, міміка та манера говорити, які після “ТВВ” я можу сприймати тільки як елемент комедії, якою тут пахло дуже і дуже рідко. Якби автори фільму не намагались створити психологічний трилер, а зупинились на перевіреному рецепті “містер і місис Сміт”, то Кейлі зі своєю іронічністю вписалась би туди ідеально. Але чомусь акторку з чудовими комедійними даними змусили грати дуже персонажа, складність емоцій якого значно перевершували акторські здібності Кейлі Куоко. Прикро.
Та все ж більше питань тут не до Кейлі, а до авторів цього дивного фільму. Вони не тільки використали її не так як треба, але й взагалі незрозуміло що хотіли сказати. Якщо ви робите фільм про найманого вбивцю, який веде подвійне життя з коханим чоловіком та народжуючи йому дітей, то це ідеальна комічна зав’язка, перевірена в багатьох інших фільмах. Навіщо перетворювати її на психологічну драму, яка викликає значно більше запитань до себе, ніж викликала б комедія?
Дехто навіть називає цей фільм комедією. На сайті IMDb до фільму приписані позначки “комедія”, “екшн”, “романтика”. Але яка це, до біса, комедія, коли головний персонаж весь фільм ходить з напруженим обличчям і явно знаходиться на шляху до повноцінної депресії? Поодинокі комедійні вставки не тільки не рятують ситуацію, а різко контрастують з драматичною атмосферою і в ретроспективі виглядають недоречно.
Сцена в готелі з неймовірно чарівним Білом Наї так взагалі одиноко майорить над загальною сірістю і невиразністю. Навіщо ви запросили Біла Наї, щоб дати йому 5 хвилин екранного часу, за який він встиг перевершити все, що ми бачили раніше і побачимо далі в цьому фільмі, і змусити сумувати через те, що його було так мало. Якщо ви вже запрошуєте актора такого калібру, то залишайте його хоча б на смачне, а не вбивайте на самому початку.
Можна ще підійти з іншого боку – мовляв, це насправді ніяка не комедія, а така собі варіація на тему Джона Уіка (позначка “екшн”). Теж найманий вбивця намагається зав’язати зі своїм темним минулим, його не пускають, і йому доводиться самостійно прокладати собі шлях до свободи. В такому порівнянні фільм виглядає ще гірше, оскільки нічого подібного до естетики та вишуканого мочилова Джона Уіка тут і близько немає. Так, Емма порається з усіма поганцями, але скільки їх там було? Можна перерахувати на пальцях однієї-двох рук – що ж тут схожого із Джоном Уіком? До того ж Джон не виправдовується за кожний невірних рух і страждає від непорозуміння. Він просто вбиває.
Отже, як не подивишся на “Рольові ігри” щось в них не буде грати. Для екшна занадто мало екшна, для романтики занадто багато психологічної драми, а позначку комедію поставили люди із зовсім іншим ніж у мене почуттям гумору. Отже, враження від фільму вцілому теж не можна назвати позитивними.
Чи варто цей фільм дивитися?
“Рольові ігри” – це дуже дивний психологічний трилер, який іноді намагається прикидатись комедією, але це у нього не вдається через поганий сценарій та кричущий міскастинг. Кейлі Куоко тут явно не на своєму місці, а головну акторську зірку фільму Біла Наї вбивають на самому початку. Сміливо проходьте повз цей фільм.