Дата публікації: 2023-04-09 12:00
Рік: 2017
Режисер: Руперт Сендерс,
Актори: Анамарія Маринка, Данусія Самал, Жульєт Бінош, Каорі Момої, Ласарус Ратуере, Майкл Вінкотт, Майкл Пітт, Пілоу Асбек, Пітер Фердінандо, Ріла Фукусіма, Скарлетт Йоганссон, Таванда Маніймо, Такесі Кітано, Чін Гань, Ютака Ізуміхара,
Тривалість: 1 год. 47 хв.
Кошторис: $ 110 000 000
Касові збори: $ 169 800 000
Рейтинг IMDB: 6,3 / 10
“Привід у броні” – захоплюючий кіберпанковий фільм про майбутнє, в якому людську свідомість намагаються переселити до штучного тіла. Експерименти йдуть важко, в процесі виникає багато технічних і моральних проблем: мало переселити привід померлої людини до тіла, створеного машинами, так ще й рано чи пізно треба відповісти на питання ким є нове створіння – людиною чи роботом? Чи має воно власну свідомість, минуле, свободу вибору? А може треба просто підкорятися наказам керівництва і робити те, чого тебе навчили – вбивати інших. Якби тільки подібні питання люди частіше задавали собі в реальному житті …
Якісно створена атмосфера похмурого майбутнього – одночасно і сильний бік і недолік цього фільму. Рясні хмарочоси, тотальна автоматизація, візуальні ефекти на півкварталу, бруд, зубожіння та майже повна відсутність емоцій на обличчі головної героїні Міри (Скарлетт Йоганссон). Похмура захоплююча картина оцифрованого міста, в якому не хочеться знаходитись ні хвилини. Шикарний музичній супровід в тему екранної антиутопії. Через це фільм може здатися нудним, а може змусити з головою поринути у світ, де зникає межа між людською і кібер реальністю.
Сюжет містить в собі інтригу, але не є чимсь видатним. Після “Матриці” важко вразити західного глядача фільмами на подібну тему, особливо якщо підняті питанні значно менш масштабніші. Щоправда, знавці нарікають, що для західного глядача ідею “Привиду у броні” сильно спростили, а от оригінальний “Привид” зачіпляє дуже глибокі екзистенціальні питання. Зроблено це було з метою охопити якомога більшу аудиторію, натомість глядач фільм на зацінив. В прокаті фільм фактично провалився – спрощення зіграло проти фільму. Хоча мені все одно цей провал не зрозумілий – фільм дуже якісний, цікавий, із шикарною комп’ютерною графікою та класними акторами. А якщо провалювати фільми тільки тому, що вони не такі глибокі, як “Матриця”, то можна взагалі заборонити робити кіберпанкові фільми.
Цікаво, що “Матриця” сама багато запозичила свого часу із оригінального аніме “Привид у броні” 1995-го року – від загальної проблеми розмиття реальності і цифрової реальності, до конкретних запозичень: Трініті їздить на мотоциклі і б’ється як Міра, агент Сміт всіляється в будь-кого, як кібернитичний злочинець Кудзе, цифровий дощ нагадує заставку аніме, а підключення головних героїв до мережі відбувається за допомогою роз’ємів в шиї. Але мабуть справа все-таки не в схожості ідей та підходів. Просто “Матриця” в цілому був кращим фільмом. Це не робить “Привид у броні” поганим, він інший і, напевно, має свого глядача.
Багато розмов навколо фільму було про те, чому в екранізації японської манги головні ролі виконують білі актори? З одного боку можна зрозуміти подібні претензії. З іншого боку це світ майбутнього, де все перемішано і приналежність до певної раси не повинна мати великого значення. Хоча, якщо замислитись, то і чистих представників якихось рас не повинно було б бути. Але якщо у авторів фільму була можливість задіяти Скарлетт Йоганссон, то яка до біса різниця якої вона раси, якщо вона Скарлетт Йоганссон, правда?
Окрім неї в фільмі грає ще кілька класних акторів. Передусім, це Пілоу Асбек, відомий своєю роллю Еурона Ґрейджоя в серіалі “Гра престолів”. Його Бату не такий прикольний, як Еурон, але він регулярно витягує Міру з неприємних ситуацій і в нагороду дістає дуже круті штучні очі. Мені важко повірити, що вони дійсно настільки кращі за справжні людські очі, якщо врахувати відсутність у них переферійного зору, але вони надають неповторного шарму обличчю Бату. Ще варто згадати Такесі Кітано, Майкла Пітта та Жульєт Бінош. Всі вони дуже різні, але кожен на своєму місці і їхня присутність створює чудову підтримку для головних героїв.
Фільм мені сподобався. Звичайно, він міг би бути краще, але і без того це цікаве кіно. Революції воно не зробило, але зараз з цим взагалі дуже важко. Натомість, якщо вам сподобається атмосфера фільму, то ви напевно будете його передивлятися, можливо, не один раз.