Дата публікації: 2023-03-24 12:00
Рік: 2022
Режисер: Мирослав Латик,
Актори: Альбіна Корж, Анастасія Михальчук, Андрій Валієв, Богдан Бенюк, Василь Кухарський, Володимир Гурін, Володимир Федорук, Володимир Ющенко, Денис Скрипник, Мирослав Латик, Михайло Іллєнко, Олег Примогенов, Олег Юрчишин, Ольга Макеєва, Сергій Деньга, Сергій Кузик, Сергій Шадрін,
Тривалість: 1 год. 43 хв.
Кошторис: ₴ 38 400 000
Касові збори: -
Рейтинг IMDB: 6,6 / 10
Останнім часом я побачив декілька відверто слабких українських фільмів. Тому дуже хотілося, щоб “Максим Оса” вийшов добрим і щоб його можна було порекомендувати друзям та знайомим. Оптимізму додавав пригодницький жанр фільму, знятого на основі коміксу Ігоря Баранька. Серйозні речі у нас майже завжди скочуються в пафосну пропаганду, тому я дуже сподівався, щоб без моралізаторської складової, без необхідності дотримуватися будь-якої реалістичності (комікс, все ж таки), фільм вийде кращий, ніж зазвичай. Ну і на мене чекав повний облом. Звісно, порекомендувати фільм все ще можна, але якщо я це зроблю, то мене ж потім будуть звинувачувати в змарнованих півтори годинах. Маємо чергове українське кіно, в якому замість того, щоб насолоджуватись видовищем, вишукуєш позитивні моменти і пробуєш зрозуміти що сталося з українським кінематографом. Чому у нас постійно з’являється багато чудових книг, віршів, пісень, картин, а з художніми фільмами як пороблено?
Головна проблема, яка перетворює перегляд на страждання, це неправдоподібність персонажів. Поки лунає музика і поки дивишся на замок, ліса та болота, все ок. Як тільки персонажі відкривають рота, все миттєво перетворюється на фарс. Ну ніхто так не говорить ні в житті, ні в добрих фільмах. Такі діалоги можна зустріти тільки в коміксах і там це сприймається абсолютно нормально. Але ж якщо ви екранізуєте комікс, то не можна просто так взяти і перенести слова на екран. Я не читав оригінальний комікс і не в курсі наскільки сильно відрізняються діалоги в книзі і фільмі, але є враження, що їх просто перенесли в сценарій і змусили акторів вимовляти шаблонні і часом слабо пов’язані між собою речення. А щодо самих акторів, то не зрозуміло чому вони погодилися приймати в цьому участь. Ок, всім потрібні гроші, а це їхня професія. В такому разі, можна було б докласти хоч якихось зусиль, щоб на їхню гру можна було дивитися. Режисер вимагає казати дурню – посперечатися з режисером. А так складається враження, що всі задіяні актори просто відбувають свій номер – мені сказали так грати, я й буду так грати, як би дико це не виглядало на екрані.
Я бачив багато різних претензій до фільму: невелика кількість персонажів, нескладний сюжет, історичні неточності. Вони мали б сенс тільки у випадку, коли в цілому фільм непоганий, але щось його псує. Тут же все рівно навпаки: окремі елементи намагаються витягти фільм на більш високий рівень, але у них нічого не виходить. Можна створити захоплюючу історію і з десятьма персонажами. Історія не обов’язково повинна бути складною, щоб фільм на її основі було цікаво дивитися. Історичні неточності – я вас прошу – зустрічаються скрізь і усюди і взагалі не є серйозним аргументом. Так само нуарний стиль фільму – унікальний для нашого кіноринку – не може служити виправданням всім недолікам “Максима Оси”. А того факту, що це перша українська екранізація коміксу, який використовується як найбільша замануха для глядача, аж ніяк не достатньо, щоб пробачити примітивність і шаблонність персонажів.
Надзвичайно смішно було читати, як Андрій Кокотюха закликав не ставити поруч “Максима Осу” та шедевр Єжи Гоффмана “Вогнем і мечем”, бо від “Максима Оси” не слід очікувати історичної достовірності, а жанрово фільм є нуаром або неонуаром. Наскільки треба бути відірваним від життя, щоб взагалі прийшло до голови порівнювати ці два фільми. Я можу це пояснити тільки бажанням хоча б в такий спосіб похвалити “Максима Осу” – мовляв, жанрово це не “Вогнем і мечем”, тому і порівнювати їх не можна. А якщо ви все-таки наважитесь сказати, що “Максиму Осі” до “Вогнем і мечем”, як до місяця рачки, то ви просто не розбираєтесь в кінематографі і не розумієте, що це всього-на-всього різні жанри.
Прикро бачити, що за 38 мільйонів гривень автори спроміглися створити лише такий неякісний продукт. Особливо гірко стає, коли бачиш зусилля вкладені в створення декорацій, костюмів, гриму, музичного супроводження, які пішли на марно. Це все одно як слухати музичний гурт, вокаліст якого постійно фальшивить. Жодна віртуозна гітарна партія і жоден класний перехід не змусять отримувати від подібної гри задоволення. Так і з “Максимом Осою” – в фільмі є цікаві і привабливі елементи, але вони не рятують картину в цілому. В результаті маємо чергову змарновану нагоду створити фільм, який було б приємно дивитись і який не соромно було би показати друзям з-за кордону і похвалитися, що це український продукт.