Дата публікації: 2023-06-30 12:00
Рік: 2022
Режисер: Жан-П'єр Жене,
Актори: Альбан Ленуар, Домінік Пінон, Ельза Зільберштейн, Ізабель Нанті, Клер Част, Клод Перрон, Мерісоль Фертар, Франсуа Леванталь, Хелі Тонат, Юсеф Гайді,
Тривалість: 1 год. 51 хв.
Кошторис: € 13 000 000
Касові збори: - (стрімінг, Нетфлікс)
Рейтинг IMDB: 5,5 / 10
Науково-фантастичну комедію “Критичний баг” зняв відомий французький режисер Жан-П’єр Жене. Відомий передусім фільмом 2001 року “Амелі”, який приніс йому не тільки світову славу, а ще й купу грошей. При бюджеті в 13 мільйонів баксів “Амелі” заробила майже 174 мільйони. Більше подібний трюк Жану-П’єру Жене не вдавався. Не став винятком і “Критичний баг”. Але мені все одно хотілося його подивитись, тому що касові збори не завжди співпадають з якістю продукту, а заявлена тема співіснування людей і штучного інтелекту є дуже цікавою. До того ж я сподівався, що цей фільм буде суттєво відрізнятися від голлівудських фільмів на цю ж тему і дозволить по-новому подивитись на взаємодію людей та роботів. Певною мірою “Критичний баг” виправдав мої очікування, але окрім фантастичної картинки він не тільки не сказав нічого принципово нового, але й не зміг змусити мене по-справжньому переживати за долю головних героїв.
Отже, в 2045 році жили собі люди в тихому передмісті якогось суперсучасного величезного міста. Власне, не так вже й тихому, бо серед зовнішньо тихих мешканців було повно диваків, а по телебачення показували дивні передачі, в яких андроїди поводяться з людьми, як з тваринами. І от одного прекрасного дня, домашні роботи (та самі, шо вміють прибирати і готувати, а може ще й більше), вирішили зробити своїх хазяїв та їхніх гостей своїми заручниками. І все, звичайно, тільки заради безпеки гуманоїдів. В результаті, в будинку опинилася ув’язненою дуже весела компанія – хазяйка середнього віку з новим хахалем, її колишній з новою нареченою, всезнаюча сусідка та пара підлітків. Такого коктейлю характерів вже цілком вистачило б, щоб зайняти глядача на 2 години, а тут ще й найновіші андроїди, Йонікси, почали заколот і замахнулися на світове панування. І тепер люди мають знайти спосіб вибратися з цієї жахливої ситуації.
Хоча ідея не нова, проте дуже актуальна. Кожен свіжий погляд на наше майбутнє є важливим і може навіть на нього вплинути. Чи дізнався я щось нове з “Критичного багу”? Ні. Все це вже було багато разів. Повна автоматизація, яка в результаті переходить кордони і замість просто допомагати людям, починає ними керувати. Люди, які бездумно довіряються все новим і новим досягненням. Етичні андроїди, які намагаються зрозуміти що саме відрізняє їх від людей і за рахунок цього покращити самих себе. Неетичні андроїди, для яких існування людей позбавлене будь-якого сенсу. Нарешті, наявність критичної вразливості у будь-якої автоматизованої системи, яка не дозволяє їй перемогти людство.
Режисер і сценарист Жан П’єр Жене стверджує, що посланням фільму “Критичний баг” є те, що штучний інтелект ніколи не вб’є людську істоту, тому що він залишиться дурним. Чесно кажучи, самостійно я б до цього не додумався. Якщо це якось і випливає з фільму, то воно старанно приховано. Значно більше кидається в очі дурість та неосвіченість самих людей. В одному з діалогів виявляється, що не всі знають хто такий Адольф Гітлер. Це добра ілюстрація для в цілому безтурботного життя людей майбутнього. Їм не цікава їхня власна трагічна історія. Не сумніваюся, що їм була б абсолютно не цікава війна не тільки в Україні, а й в іншому районі міста. Вони навіть не дуже переймаються тим, що стали в’язнями штучного інтелекту. Очевидно, що для більшості героїв власні проблемки є центром всесвіту, за межами якого нічого не існує.
Що ж, в такому разі, оригінального пропонує “Критичний баг”? Передусім – неймовірну і ексцентричну візуалізацію. Будинок головних героїв і цілий район виглядають надзвичайно привабливо, казково і, одночасно з тим, дуже функційно. Підозрюю, що величезна частина бюджету пішла на створення цього світу майбутнього. Шкода, що історія, яка в ньому розгортається не відповідає його рівню. Замість, щоб повністю сфокусуватися на стосунках людей та роботів, вона відводить левову частку екранного часу на звичайні людські стосунки. Домові роботи намагаються в них втручатися, ніби нагадуючи, що глядачі прийшли дивитися на штучний інтелект, а не на залицяння підстаркуватого донжуана, але це виходить в них так само незграбно, як в авторів фільму. Якимсь дивом, попри фантастичність антуражу авторам фільму вдалося зробити з нього чергову комедійну мелодраму, в центрі якої людські стосунки, не дуже кмітливих персонажів.
Але навіть стосунки між головними персонажами не є ані унікальними, ані достатньо інтригуючими, щоб за ними хотілося спостерігати. Я навіть не хочу переповідати всі використані в “Критичному базі” шаблони на цю тему. Єдиною по-справжньому цікавою парою, на мій погляд, були нав’язлива сусідка та її домовий андроїд-спортсмен Ґреґ. Сусідку зіграла Ізабель Нанті – неперевершена Жоржетта з “Амелі”. Було дуже приємно знову побачити її на екрані через 20 років. А Ґреґа зіграв Альбан Ленуар, який мені дуже сподобався в ролі Ліно в класному французькому бойовику “Загублена куля” і його продовженні “Загублена куля 2”. Я його навіть не впізнав – тут він має голене обличчя та ідіотську перуку – але зіграв він на всі п’ять балів. Решта ж акторів хоча відверто не лажала, нічого видатного теж не продемонструвала, забравши шанс у “Критичного багу” виїхати на акторській грі.
Я б сміливо порекомендував всім подивитись перші 30 хвилин “Критичного багу”, щоб оцінити винахідливість, з якою було створену автоматизовану ексцентричну атмосферу майбутнього, а далі вирішувати самим. Не сумніваюсь, що фільм знайде свого глядача, але він надто непереконливий, щоб завоювати широку популярність.