Дата публікації: 2023-04-16 12:00
Рік: 2020
Режисер: Аріель Віноград,
Актори: Гільєрмо Франселла, Дієго Перетті, Луїс Луке, Маріано Ардженто, Пабло Раго, Рафаель Ферро,
Тривалість: 1 год. 54 хв.
Кошторис: -
Касові збори: $ 7 627 100
Рейтинг IMDB: 7,1 / 10
Цей фільм був знятий на основі реальних подій і показує як злочинцям вдалося здійснити найвідоміше в нинішньому столітті пограбування в Аргентині. Під час перегляду я вважав, що дивлюся чергову фантазію на тему пограбування банку. Це суттєво вплинуло на сприйняття фільму. Після того, як я дізнався, що таке пограбування насправді мало місце, деякі речі стали більш зрозумілими, а картина значно виросла в моїх очах. Якщо зберетесь дивитися цей фільм, то майте на увазі цей важливий момент.
Фільм не відрізняється великою кількістю драматичних ходів. Особливо це кидається у вічі після перегляду “Паперового будинку”. Звичайно, там драматизація пограбування була основним засобом приваблення глядача, її було хоч греблю гати. В “Афері століття” все ж значно більш буденно з максимумом уваги на предметі операції. Я списував це на невідомий мені стиль аргентинських фільмів, але виявилося, що автори лишень намагалися якомога точніше відтворити реальні події.
Пограбування видавалося надто простим. Грабіжникам відповідно до жанру доводилося розв’язувати різні загадки, але відповіді завжди виявлялися якимись простими, якщо не сказати примітивними, ніби у сценаристів не вистачило уяви на більше. Тільки потім стало зрозуміло, що вони просто не хотіли ускладнювати сюжет, зберігаючи реалістичність. І ця простота насправді сильно вражає. Важко повірити, що систему так легко можна було зламати. Більшість фільмів призвичаїла нас до хитровигаданих способів із залученням сучасних технологій і здається неймовірним, що кількох тисяч доларів інвестицій вистачило, щоб отримати прибуток у 25 мільйонів доларів.
Фільм дуже добре знято, дивитися його приємно. Видно, що бюджет невеликий, але за свої гроші всі причетні відпрацювали на сто відсотків. Якщо зробити поправку на реальність зображених подій, то у мене залишаються тільки претензії до незбалансованості деяких сюжетних ліній. Стосунки між одним із головних грабіжників Маріо та його донькою займають непропорційно багато екранного часу і не додають нічого істотного до історії пограбування. Натомість деякі з учасників банди з’явились мовби нізвідкіля і так само буденно зникають. Ще я б прибрав сцени з подіями після пограбування – художньої цінності в них майже немає, їх легко замінив би звичайний підсумок, який часто використовують в подібних ситуаціях.
Цікаво було подивитися на невідомих мені акторів, які на своїй батьківщині є визнаними зірками – Дієго Перетті та Гільєрмо Франселла. Акторська майстерність в їх грі відчувається миттєво. Навряд чи я побачу їх ще десь, але запам’ятаю, напевно, надовго. Решта акторів не справила настільки сильного враження, але у них і шансів особливо не було. Зате, можна було вдосталь насолодитися видами та побутом регіону Буенос Айресу. Не часто вдається зазирнути до життя аргентинської столиці, розташованої на іншому кінці світу.
“Афера століття” – надто претензійна назва, враховуючи доволі скромний улов грабіжників банку. Проте зображені в ній події відбулися насправді – це є великою перевагою фільму. Можна не просто насолодитися якісним аргентинським кіно з чудовими акторами, але й зазирнути за куліси пограбування, яке сталося в 2006-му році в Аргентині.