Про фільм “Бідолашні створіння” я чув надто багато, щоб почати перегляд без упереджень. Дуже позитивні відгуки від критиків та від глядачів, що трапляється дуже нечасто, захоплення від гри чудової акторки Емми Стоун, нарешті 4 Оскари, включно з нагородою для Емми за найкращу жіночу роль. Як такий фільм може не сподобатися? Виявляється, може.
Мене вистачило на півгодини перегляду – я побачив унікальність і талановитість цього кіновиробу, але він не тільки не зацікавив, але й справив дуже неприємне враження. Заглибившись у відгуки на IMDb, я зрозумів, що я не один такий. Розбачити фільм “Бідолашні створіння”, як про це писали деякі глядачі, я б не хотів, але й задоволення теж жодного не отримав, бо попри свою абсурдність він на мою думку надто реалістичний і зачіпляє дуже болісну тему.
Історія Белли Бакстер – дитини, яка опинилася в тілі дорослої жінки – має багато трактувань. Найгучніше пишуть про популярну тему “фемінізму” – мовляв, жінка Белла намагається вирватись з рук маніпулятивних чоловіків. Ще декого непокоїть те, що жінкою Белла є тільки зовнішньо, залишаючись як особистість дитиною. Мовляв, як Голлівуд таке взагалі допустив, враховуючи численні сцени заняття сексом?
Якщо ж не звертати увагу на “рукав” Белли (не стримався від згадки про чудовий серіал “Видозмінений вуглець”), то маємо історію сексуального дозрівання дитини. Не думаю, що стать тут дуже важлива, адже точно таке кіно можна було б зняти про дитину-хлопчика. Найголовніше, що сексуальною цікавістю дитини в фільмі охоче користаються всі навколишні дорослі. І кожен з них чудово розуміє, що має справу саме з дитиною.
В реальному житті тема сексуального насилля над дітьми є певного роду табу. Відповідно до результатів проведеного у 2021 році дослідження “Сексуальне насилля в Україні” близько 4% учасників дослідження стали жертвами зґвалтування в дитинстві, а 23% – жертвами сексуального насилля та/або домагань (в тому числі зґвалтування). Менше половини (близько 40%) розповідали про ситуацію кому-небудь, а близько 43% – ні. Часто люди не хочуть ділитися подібними історіями через страх того, що їх не сприймуть серйозно, а може ще й, навпаки, звинуватять в провокуванні насильника.
Хоча це є серйозною проблемою, з якою треба боротися і про яку треба говорити, важко змусити себе слухати подібні історії. Можливо тому “Бідолашні створіння” зробили такими візуально абсурдними, щоб глядач не злякався серйозності теми і дав поглинути себе фантастичною атмосферою. Та вона все одно залишається дуже тривожною і неприємною.
Через це я навіть не хочу обговорювати інші аспекти цього кіно. Акторська гра, декорації, дизайн – все на найвищому рівні, цього ніхто не відбере. Можу припустити, що фільм вистрілив для тих, кому тема сексуального насилля над дітьми є близькою і болісною, і тому їм було цікаве її дослідження. Мені ж тема зрозуміла в загальних рисах, але я не хочу дивитися на казкову фантазію на цю тему, так само як я б не зміг дивитися на фантазію на тему війни в Україні (і через це я не в захваті від серіалу “Режим“).
Можливо, згодом я все-таки подивлюсь фільм повністю, щоб упевнитись в тому, що перше враження було вірним, але зазвичай 30 хвилин цілком достатньо, щоб зрозуміти подобається фільм чи ні, і жодних одкровень від повного перегляду я не очікую.