Дмитро Чижевський в своїй “Історії української літератури” пише, що “на Заході значна частина народних прислів’їв перекладена з латини, в старій Україні — з грецької мови (напр.. навіть такі, як … “за двома зайцями…” тощо …)”. В якості джерела він посилається на документ (без вказання назви) Іпатія Потія 1599-го року.
Я спробував знайти грецьке першоджерело українського прислів’я “за двома зайцями поженешся, жодного не спіймаєш” і вийшло так собі.
В знайдених текстах Іпатія Потія на Ізборнику не було згадки про прислів’я.
Пошук в Ґуґлі не дав нічого, окрім очевидних пояснень змісту прислів’я: не берись за кілька справ зразу.
Російськомовні джерела до того ж посилаються на свою літературу 19-го сторіччя. В одному місці була згадка про байки Езопа, але без конкретного посилання.
Пошук по творчості Езопа теж не дав задовільних результатів. Найбільше до “за двома зайцями” пасує байка про зайця і черепаху, в якій черепаха виграє забіг через зайцеву зарозумілість. Насправді, мораль в цих двох випадках сильно відрізняється. Цікаво, що в п’єсі Михайла Старицького головний герой Голохвостий демонструє поведінку в обох змістах: 1) намагаючись отримати спадок Проні і кохання Галі, він погнався за двома зайцями, а 2) поводячись нахабно і зарозуміло, він програв свій головний “забіг”, як заєць в байці Езопа. Тим не менш, попри цю інтерпретацію байка Езопа в якості першоджерела виглядає непереконливо.
Спроба перекласти прислів’я грецькою і вишукати його в Ґуґлі теж не дали жодних задовільних результатів. Це тим більш дивно, якщо воно насправді має грецьке походження. Можливо, мій грецький переклад був надто неточний і тому не було результатів. А можливо, першоджерело ще не було оцифровано і Ґуґл про нього нічого не знає.
Далі я переключився на англомовний сегмент інтернету і там справи пішли веселіше.
На одному сайті стверджується, що прислів’я приписують давньоримському поету Публію Сіру. Щоправда, там немає жодного посилання на джерело, яке б підтверджувало цей факт. Авторство Публія Сіра на перший погляд виглядає правдоподібно, оскільки він був відомий своїми висловами, з яких пізніше склали збірник приказок. От тільки пошук по його висловам нічого не дав. Латинського вислову “duos insequens lepores, neutrum capit” в збірці Публія Сіра немає.
Натомість Оксфордський словник в якості джерела фрази “If you run after two hares you will catch neither” наводить збірку латинських і грецьких висловів Adagia Еразма Ротердамського, яка вперше побачила світ в 1500-му році. Автор доповнював її новими висловами протягом всього життя, так що фінальна прижиттєва редакція містила 4151 записів. Саме на цю редакцію і посилаються всі сучасні джерела, коли вказують походження прислів’я “за двома зайцями поженешся, жодного не спіймаєш”.
Нижче публікую фото з другого тому книги 1814-го року “Прислів’я з Adagia Еразма з поясненнями” виданої в Лондоні, де наведено наше прислів’я з поясненням: “жадібно намагаючись спіймати двох зайців разом, даєш втекти їм обом; як пес, що хапає другий шматок м’яса, який він побачив у відображенні води, втрачає той (шматок), що тримав в пащі”.
Отже, це підтверджує твердження Чижевського про латинське походження прислів’їв на Заході, але надалі залишається недоведеним грецькомовне походження українського прислів’я “за двома зайцями”.
Професійні філологи напевно могли б багато додати до цього дослідження. Мій же висновок наразі такий:
- Прислів’я “за двома зайцями поженешся, жодного не спіймаєш” не є суто українським. Його латинська версія вперше була опублікована ще 500 років тому Еразмом Ротердамським, отже само прислів’я може бути дуже старим. Хоча немає документальних підтверджень його походження з Древнього Риму, широке розповсюдження прислів’я в Європі дозволяє припускати його старовинне походження.
- В українську мову воно могло потрапити з тієї ж збірки Еразма Ротердамського – принаймні, це було б можливо, оскільки освічені українці володіли латиною.
- Чи могло прислів’я потрапити до нас з грецької мови? – В інтернеті підтвердження цьому знайти не вдалося. Але мені здається, це теж цілком можливо, якщо враховувати, що грецька і латина були двома найпопулярнішими мовами освічених людей. Латинське прислів’я могли перекласти грецькою і далі воно потрапило до української. А могло бути і навпаки: грецьке прислів’я переклали латинню і далі воно розповсюдилось по всіх європейських мовах.