Зі здивуванням побачив український переклад Avatar: The Last Airbender як “Аватар: Останній захисник”. По суті то він захисник, але за професією маг повітря, тобто чарівник, який керує цією стихією.
Загальні враження такі, що серіал непоганий, але розрахований на дуже юного глядача, не знайомого з кінокліше і гарною акторською грою. Кількість стандартних фраз, рухів та жартів робить “Аватар: Останній захисник” неперевершеним в своїй другорядності.
Однак серіал можна подивитись заради приємної фентезійної картинки та пригодницького сюжету. Жоден з цих аспектів нічим видатним не вражає, але задоволення на один раз і не повинно бути витвором мистецтва.
Водночас я навряд чи продовжу перегляд через інші суттєві моменти.
По-перше, посередня динаміка – надто багато часу присвячено розмовам головних героїв, жодного з яких не грає ані Меріл Стріп, ані Том Генкс. Старанно промальовані не комп’ютері екшн-сцени виглядають непогано, та чекати на них важкувато.
По-друге, тут немає ані магії “Гаррі Поттера”, хоча герої такого ж віку, або навіть старші, ані глибини “Володаря перснів”, попри підозріло схожу в деяких сценах музику. Я розумію, що це жива екранізація однойменного аніме і багато хто буде таким чином пояснювати нюанси цього серіалу, та мені це абсолютно неважливо – зняли художній серіал – він повинен приносити насолодження, як художній серіал сам по собі, без посилання на першоджерела. А тут з цим не дуже добре.
По-третє, незріла акторська гра головних акторів. Гордон Корм’є, який зіграв головного героя Аватара Аанга з перших хвилин починає дратувати своїм старанням переконливо зобразити потрібні емоції і тримається цієї лінії поведінки до кінця епізоду. Про решту акторів і говорити особливо немає чого.
Якщо порівнювати з іншою екранізацією аніме “Ван Піс”, то я вибираю “Ван Піс“. До нього у мене теж було багато претензій, але і історія і герої були з приколом, чого в “Аватарі” я зовсім не бачу. “Ван Піс” на відміну від “Аватара” зумів здивувати.