Охматдит

Я щиро не розумію суспільного обурення атакою росіян на дитячу клініку Охматдит. Типу, росіяни продемонстрували нечувану кровожерливість чи що? Так вони вже прицільно били по маріупольському театру з написом “діти”. Чим Охматдит краще? А потім регулярно били по цивільних будинках, вбиваючи всіх без розбору. А ще була Каховська дамба, після зруйнування якої ми навіть не знаємо скільки дітей загинуло. То чому зараз всіх знову трухануло?

Припускаю, що це наша схильність забувати і заднім числом пробачати. Мовляв, зараз заспокоїлося, хоч би так і далі було. Мертвих вже не повернеш, а нам своє діло зараз робити. Тому нас вбивали і будуть вбивати, поки не навчимось. Але щось ніяк не вчимось, продовжуємо дивуватись звірствам росіян, хоча вони не втомлюються переконувати нас, що вони такі були і такими залишаться. Не віримо. Сподіваємось на краще, забуваємо і пробачаємо.

Про це варто кричати тільки світові, який насправді в більшості втомився від нашої війни і забув. Йому дійсно треба нагадувати. І не тільки про свіжі події, а про все на світі. Росіяни вчинили стільки злочинів тільки за 2.5 роки, що набралось би принаймні на один Нюрнберґ.

Але кричати своїм, демонструвати обурення українською мовою українській аудиторії? Що ви цим хочете сказати? Що вас знову неприємно вразили чи що вам не байдуже? От всім навколо байдуже, а лідерам думок ні. Чи що ви настільки поринули з головою в свої справи, що забули про те, що росіяни вбивали, вбивають і будуть вбивати українців та їхніх дітей?

Може, я чогось не розумію і це насправді є приводом для здивування та обурення?

Читати:  Виставка картин Марії Примаченко в Варшаві

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *