“Норвезький Нобелівський комітет вирішив присудити премію миру 2022 року правозахиснику Алесю Біляцькому з Білорусі, російській правозахисній організації “Меморіал” і українській правозахисній організації “Центр громадянських свобод”, – йдеться у повідомленні Нобелівського комітету.
Українцям треба припинити ображатися на західних діячів, які раз за разом закликають до складання або непостачання зброї, до переговорів, які ототожнюють українців та росіян і взагалі постійно нас засмучують своїми заявами. Вони це роблять не назло нам. Вони це не роблять, бо їм байдуже на геноцид українців в Україні. Вони реально так думають.
Нам треба не проклинати їх за це, а зрозуміти, що вони не продались зараз, а всього лиш озвучують думки, що існують на Заході з давних-давен. Для них насправді не існує різниці між українцем і росіянином. Для них незрозуміла наша жага до незалежності, бо українців разом з білорусами та росіянами вважають одним народом. Навіть поляки не вірять, що українці чимсь реально відрізняються від росіян. Що вже взяти з німців, французів та італійців.
Таке бачення світу з’явилося на Заході не сьогодні. Десятки, а то і сотні років Російська Держава експортувала свій наратив по всьому світу. Все, що було на цій території було російським. Все, що пересічний європеець знає про нас, він свого часу дізнався від росіян.
Коли ми зараз закликаємо їх схаменутися, вони просто нам не вірять.
Добре, Путін – це сучасний Гітлер, але ж до того ви жили разом мирно. Тож навіщо зараз вам помирати і ще й нас на Заході наражати на небезпеку ядерного удару? Та ще й ціни ростуть, як ненормальні. Домовтеся там посередині, а ми вам допоможемо відбудувати Ірпінь.
У нас попереду величезна праця, якщо ми хочемо це змінити. Це повинні бути і телевізійні програми, і наукові публікації з книгами, і публіцистика і ще безліч усього, що доносило б на Захід наше бачення історії України. А держава Україна має очолювати цей процес.
Нажаль, сподівань, що саме так станеться у мене немає. І якщо щось і вдасться змінити, то тільки зусиллями пересічних громадян. І тут виникає інше питання, що не всі громадяни України вважають Україну окремою від РФ.
Коротше, довго нам ще обурюватися нерозумними вестернами. І не видно перспектив, щоб це колись взагалі змінилося.