«Гімназист і Чорна Рука». Андрій Кокотюха

Цього разу хочу розповісти про книгу Андрія Кокотюхи для середнього шкільного віку. Не закривайте цю сторінку відразу, будь ласка! Дитячі книги бувають дуже цікавими навіть для дорослих, згадайте хоча б «Гаррі Поттера» та «Гобіта». Їх читають люди всіх поколінь, хоча спочатку вони позиціонувалися, як виключно дитячі книжки – казки, якщо хочете. А якщо це вас все одно не переконало, подумайте про своїх дітей. Їм теж треба читати українські книги, і ви можете про це подбати, якщо будете знати про існування подібних книжок.

Події «Гімназиста» відбуваються в сучасному довоєнному Києві. Слово довоєнний треба додавати обов’язково, бо війна все настільки змінила, що Київ 2015 року вже не виглядає настільки сучасним, як можна було б подумати. Головна різниця в більшій кількості «зради» – російських агентів багато, а української свідомості мало. Хотілося б вірити, що ми безповоротно попрощалися із подібним.

 

В цілому книга мені сподобалася – написана легко, з фантазією, насичена подіями, інтригами та навіть романтикою. Переповідати сюжет немає сенсу – це доволі типовий детектив, в якому головні герої спочатку намагаються зрозуміти, хто їх шантажує, а згодом стають втягнутими у розслідування вбивства. Персонажі зображені досить цікаво, кожен має виразний характер і по-своєму порається з викликами. Діють вони переважно передбачувано, хоча й не без сюрпризів. 

 

Для літератури подібного жанру характерна наявність моралі, і «Гімназист» не став виключенням – тут її повно: розкривається тема дружби, зради, підлості, мужності і навіть натяків на кохання. Нічого нового ви тут не дізнаєтесь, але напевно це змусить вас на хвильку зупинитися і замислитися над своїм життям. Як і повинно бути в хорошій книзі.

Читати:  Коли свобода втрачена - Іван Котляревський у 1890 році

 

Окремо хочу зупинитися на темі війни і патріотизму, що невід’ємною частиною цієї історії. Читачі дізнаються подробиці про війну минулого і війну сучасності та зможуть провести паралелі між діями головних героїв та поведінкою реальних людей та народів. Хоча задум в цілому абсолютно правильний (дітям змалку треба пояснювати, як влаштований світ, доступними для них способами), та, як на мене, тут він занадто очевидний і наполегливий. Дорослий миттєво розуміє на що натякає автор, а дитина може відчути, що нею маніпулюють, нав’язуючи правильний світогляд. Це єдиний момент, який мені видався не дуже добре прорахованим. Все-таки, це художня література, а не політична пропаганда, і вона не повинна нагадувати історії про «дєдушку Лєніна».

 

Важко сказати, чи у школярів від «Гімназиста» було б таке ж враження, як у мене, та можу порівняти з іншими книгами для дітей та молоді і запевнити, що рівень у книги дуже високий, як для подібної літератури. Недарма, книга має аж два продовження, а видана найгарнішим виданням України «А-ба-ба-га-ла-ма-га». 

 

Тим не менш, я рекомендую познайомитися з книгою, оскільки вона є дуже якісним представником сучасної української молодіжно-шкільної літератури. Сам я був приємно вражений наявністю подібних книжок і збираюся продовжити їх вивчати. Якщо у вас є свої улюблені книги цього ґатунку, напишіть про них в коментарях.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *