Марафон “Міцного горішка”

Влаштував собі новорічний марафон улюбленої франшизи. На щастя, він не був дуже довгим, оскільки третій фільм був останньою пригодою Джона Макклейна і більше ніхто ніколи ніяких фільмів про нього не знімав.

Перший фільм “Міцний горішок” (1988) надалі сприймається як шедевр кінематографу. З найменшим бюджетом в усій франшизі, дуже оригінальним сюжетом та проблемою з пошуком зірки на роль Макклейна (Шварценеггер і Сталлоне відмовились) він бере гору грамотним сценарієм і талановитою режисурою. Початок трошки кволий, але потім кожна сцена – чистий кайф. Всі події між собою органічно пов’язані, тут і там розкидані підказки – приємно навіть просто слідкувати за сюжетом і усвідомлювати наскільки добре прописана історія. Немає жодного персонажа, навіть другорядного, який би не встиг проявити свій характер – навіть продавець в магазині в сцені з Павеллом не був простими меблями. А головне протистояння Брюса Вілліса та Алана Рікмана – залишається одним з найкращих серед всього, що я бачив.

Другий фільм “Міцний горішок 2” (1990) більшою частиною експлуатує образ, створений в першому фільмі, але тут значно більше екшену. Дивитися цікаво, непогано зберігся дух першого фільму, є кілька дуже класних сцен, але надто багато всього не клеїться. Є й цікавинка, про яку я не пам’ятав – Роберт Патрік в третьоплановій ролі. Вже в наступному 1991 році він перетвориться на термінатора Т-1000.

Третій фільм “Міцний Горішок 3: Помирати з піснею” (1995) заробив дуже багато грошей в тому році, оскільки подарував надзвичайно добру пару головних акторів Вілліс-Джексон і купу видовищного екшену. Для свого часу кінематографія була вражаючою, а фільмових приколів вистачало на створення враження, що це не тупа калька. Нажаль, зараз фільм мене розчарував. Можливо тому, що я вже трохи втомився дивитися третій фільм поспіль. А можливо через надуманий сюжет, який попри видовищність окремих сцен дуже слабо тримався купи. До того ж сам по собі він, мабуть, сприймався би краще ніж як третя частина франшизи, бо різниця з першим і другим фільмом є дуже великою. Ну і Джеремі Айронс раніше мені в цьому фільмі подобався значно більше, ніж зараз. Хоча він є дуже добрим драматичним актором, як і Алан Рікман, але тут через прямолінійний сценарій у нього не було жодного шансу показати те, що показав Рікман в першому фільмі.

Цікаво буде передивитися ці фільми ще за кілька років і порівняти враження.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *