Дата публікації: 2024-11-03 01:18
Рік: 2019
Жанри: горор, трилер, фентезі,
Режисер: Роберт Еґґерс,
Актори: Віллем Дефо, Роберт Паттінсон,
Країна: США,
Тривалість: 1 год. 49 хв.
Кошторис: $ 11 000 000
Касові збори: $ 18 125 059
Рейтинг IMDB: 7,4 / 10
“Маяк” (англ. The Lighthouse) — це психологічна драма з елементами жахів та фентезі, знята Робертом Еґґерсом у 2019 році. Цей нестандартний фільм відзначається своєю чорно-білою кінематографією, обмеженим співвідношенням сторін (1,19:1) та інтенсивним сюжетом, що досліджує межі людської психіки. Головні ролі виконують Віллем Дефо та Роберт Паттінсон. Прем’єра стрічки відбулася на Каннському кінофестивалі, де фільм швидко завоював увагу критиків завдяки своїй неповторній атмосфері та потужній грі акторів.
Сюжет
Дія “Маяка” розгортається у 1890-х роках на віддаленому острові біля узбережжя Нової Англії, де двоє чоловіків працюють доглядачами маяка. Молодий та зосереджений Ефраїм Вінслоу (Роберт Паттінсон) прибуває на острів для роботи під керівництвом старшого, досвідченого доглядача Томаса Вейка (Віллем Дефо). З часом їхня співпраця переходить у конфлікт через дивну поведінку Вейка, який суворо забороняє Вінслоу доступ до ліхтаря. Ізоляція, суворі погодні умови та відсутність зв’язку з цивілізацією все більше ускладнюють їхні взаємини, а реальність починає зливатися з галюцинаціями.
Враження
“Маяк” залишає потужне враження завдяки своїм неймовірно складним і майстерно розкритим персонажам. Взаємини між двома доглядачами маяка, Томасом Вейком та Ефраїмом Вінслоу, створюють психологічну напругу, від якої буквально неможливо відірватися. Навіть коли стає зрозуміло, в якому напрямі розвиватиметься сюжет, гра акторів та нюанси реалізації тримають у напрузі. Віллем Дефо та Роберт Паттінсон настільки вражаюче передають образи своїх героїв, що сюжетна передбачуваність відходить на другий план.
Візуальний стиль фільму теж ні в чому не поступається. Весь фільм виглядає як ретельно сконструйовані образи, які можна взяти в рамку та повісити на стіну. Операторська робота Джаріна Блашке додає “Маяку” ще більшої виразності: можна забути певні події фільму, але не можна забути вид маяка на фоні непривітного неба чи шалений погляд Ефраїма Вінслоу. Кожен кадр несе в собі величезний емоційний заряд, який занурює у темну і напружену атмосферу ізоляції на маленькому острові. Це дуже важливо для фільму, сюжет якого зосереджується не стільки на подіях, скільки на психічному стані героїв.
Я починав дивитися фільм “Маяк”, як фільм жахів, і сподівався, що обійдеться без окультних сил, як це було в “Спадковості“. Окультної тематики тут справді немає, але ми стикаємося з міфічними постатями, чия природа залишається незрозумілою. Існування морських монстрів, як і самі події фільму, залишають питання щодо своєї реальності. Можливо, це все лише галюцинації Ефраїма Вінслоу?
Фільм іноді лякає відкритою жорстокістю. Наприклад, сцена з похованням Томаса Вейка живцем є дійсно жахливою, але ще більше неспокою викликає дивна, ненасильницька поведінка персонажів, яка не вписується в рамки нормальності. Взагалі, поняття нормальності у “Маяку” дуже умовне. Коли двоє людей, ізольованих на невеликому острові, втрачають зв’язок із зовнішнім світом, кожен їхній жест і слово перетворюються на загадку. Стає зрозуміло, що це — чудовий фон для дослідження викрутасів людської психіки. І саме це відбувається протягом усього фільму.
Окремо варто згадати тему сексуальності, яка у таких умовах набирає чудернацьких форм. Навіть звичайні прояви сексуальності на екрані можуть непокоїти, але у поєднанні з психічними відхиленнями героїв вони викликають справжній жах. Фільм зачіпає дуже інтимні і табуйовані теми, які можуть здаватися дивними і навіть огидними. Дефо та Паттінсон не бояться демонструвати ці аспекти своїх героїв, причому роблять це дуже відверто.
Ще більше глибини додає фільму його численний символізм. За бажання весь текст можна присвятити тільки йому одному. На щастя для отримання сильного враження від фільму зовсім не обов’язково бути обізнаним з його символами та посиланнями. Ви можете навіть не згадати про міфічного Прометея, але після перегляду все одно вам буде важко нормально заснути.
Висновок
“Маяк” залишає відчуття чогось надзвичайно майстерного. Режисура, музика, акторська гра, візуальний стиль — все це на найвищому рівні. Образи острова, маяка, погляди та міміка персонажів захоплюють і залишаються у пам’яті надовго. Однак, фільм не підходить для приємного вечірнього перегляду — це не ті жахи, під які можна приємно полякатись. Це жахи витончені, огидні і буквально б’ють нижче пояса. З урахуванням усього вищесказаного рекомендую.