Цей фільм міг би стати гарною комедією, якби додати більше жартів. Імперський флот проти зачуханого села, людина-сокира проти вогнепальної зброї, спустившийся зі скелі в найбільш необхідний момент робот-філософ, мечі проти пістолетів і пістолети проти мечів та замальовки із життя ромео-джульєтти на тлі палаючого зорельота – все це само собою дуже смішно.
А ще під час перегляду можна навіть навчитися співати різних народних пісень не дуже віддаленої галактики, одна з яких підозріла схожа на гоббітовський пісню про імлисті гори.
Все псують довгі пафосні промови, які не дають повною мірою зацінити геніальну абсурдність сюжету, що тримається виключно на винятковій вірі Зака Снайдера у своїй неповторній геніальності.
2 бали за старання. І все одно краще, ніж “Фолаут“.