Журнал “Колобок” з мого дитинства добре підходить для ілюстрації процесу русифікації України. Цей дитячий журнал виходив в Москві російською мовою, але масово продавався в Україні. Його 9-й номер 1981-го року присвячений повністю Україні. Звичайно, російською мовою. В ньому можна знайти “Думу о Днєпрє”, статтю про Марію Примаченко “Петрусь, Ваня і бабушка”, українську народну казку “Как соловєй учіл чєловєка уму-разуму” і багато інших цікавих українських матеріалів. Звичайно, російською мовою. Хоча навіть російська не завадила в тексті Віктора Кави “Сашко встрєчаєт отца” використати типово українське ім’я Сашко. В цілому, якщо заплющити очі на російську мову тексту, то матеріал номеру є дуже цікавим. Але заплющити не вдається. Особливо коли на передостанній сторінці нас зустрічає таке (російська розкладка у мене на клавіатурі не встановлена, тож …):
Тарас Шевчєнко
Рєвьот і стонєт Днєпр широкій,
І вєтєр воєт в сінєй мглє,
І волни вздибілісь високо,
І вєрби клонятся к зємлє.
І блєдний мєсяц в ету пору
Так странно нєбо озарял,
Как будто лодка в сінєм морє,
То випливал, то ісчєзал.
І пєтухі єщьо молчалі,
Нікто за рощєй нє шумєл,
Одні сичі пєрєклікалісь,
І ясєнь нєхотя скріпєл.
В якості доказу додаю фотографію цього фрагменту. Звичайно, російською мовою. В перекладі Р. Заславського.
Навіть не хочеться коментувати це знущання з Тараса Григоровича, яке згодовували в тому числі українським дітям. Ще пару десятків років таких викрутасів і українці взагалі забули б, що Шевченко писав українською. Вважали б російську мову єдиною справжньою мовою, якою всі і завжди розмовляли.
Ось обкладинка цього випуску.
А ось вихідні дані журналу, якщо комусь цікаво, що тираж номеру був захмарні 250 тисяч примірників, а коштував він 65 копійок. І, звичайно, не забудьте подякувати Кузьміній І. А. за важку працю на користь російського нацистського імперіалізму.
