Ярмоленко, Кузьменко, Коваленко Всі тішились із мирного життя Права людини і свобода слова Попереду лиш світле майбуття Було їм зручно говорити по-російськи Бо все життя так жили і нічьо А примуси – це недемократично Я маю право і от ето всьо А зараз дивляться на них із сумом предки Звичайні люди … та […]
“Працівниця львівського метро” в Твіттері пише : До речі, про те, що в Достоєвського має бути якась висока духовність, я дізналася тільки недавно з інтернетів, бо читала його не в школі і відповідно без натхненної вчительки росліт, яка б розказала, що автор мав на увазі насправді) Навіть без натхненних вчителів в СРСРі було чітко визначено і
Присвячується переправам московитьських військ через Сіверський Донецьк поблизу Білогорівки. Мотолига в річці Повільно догорає Смаженою свининою Жаба плямкотить Раки-небораки Теж не пасуть задніх Свіжу шашличину Під воду тягнуть А слизькі гадюки Ретельно оглядають Місце для банкету І асортимент Дякують всім добрим Людям що подбали Про смачненькі страви Для своїх братів Всі
На День Незалежності ми всі виголошуємо промови, декларуємо незламаність в боротьбі за свободу, і це правильно. Та для багатьох ці слова залишаються абстрактними лозунгами. Зараз я хотів би навести один приклад, як буває коли свобода втрачена. Подивіться на видання 1890 року нашого українського класика Івана Котляревського, що першим почав писати літературною українською мовою. Воно зроблено в окупованій
Коли свобода втрачена – Іван Котляревський у 1890 році Читати далі »
Дуже важливе питання підняв Павел Казарін в статті “Пробачення наосліп” – пробачати чи не пробачати білорусів. Та мимохідь він торкнувся значно більш важливої теми – українського минулого в СРСР. Ми, як частина СРСР, самі були “бойовими бурятами”. Наші хлопчики гинули в Афганістані. Чи це означає, що ми теж були винні? Павел робить висновок – почекайте
Більшість людей сприймає синьо-жовті стрічки, як щось неминуче, офіціозне. Державний прапор, куди ж без нього. На кожному святі все мерехтить синьо-жовтими барвами. Війна змусила інакше ставитися до цих кольорів – тепер вони для багатьох стали символом свободи. Безліч історій оповідає про неймовірну радість від синьо-жовтого прапора у людей, яким вдалося вибратися із окупації на вільну
Якщо вам колись стане шкода «хороших руських», яких намагаються повернути додому, а вони плачуться, що з них там буде знущатися злий ліліпутін, подумайте про такий епізод біографії Вʼячеслава Чорновола: Восени 1988 року разом з Михайлом Горинем дав інтерв’ю закордонній журналістці Марті Коломиєць, у зв’язку з чим влада розгорнула кампанію за випровадження їх з СРСР. Чорновіл і Горинь звернулися до урядів
Побачив в новинах призвіще командувача військово-морських сил ЗСУ – Неїжпапа. Зрозуміло, що прізвище козацьке. Паливода, Нетудихата, Печиборщ – яскраві приклади композитних прізвищ, якими повниться Україна. Але не їсти, вибачте, кого? Папу? В те, що це прізвище отримало назву таким же способом, як інші козацькі прізвища повірити важко – навряд чи козаки були настільки «веселі», що
Зараз в соц-мережах гуляє фото газети з нотаткою про сутичку Олега Скрипки та Олександра Дугіна. За однією інформацією вона сталася 1999-го року, за версію Дугіна 1997-го року. Версія газети «Афіша» (в оригіналі російською мовою) дуже лестить нашому землякові. Дугін переконує, що ніхто нікого не зміг побити. Та бог з ним, люди завжди билися і
Рецепт української індульгенції: Одягтися козаком з музею, оселедець, заспівати “Червону калину”, влаштувати бійку на очах у всього світу. Прапор України обовʼязковий. Програвати не можна – ярмо руськомирця назавжди. Лузерів ніхто не любить. Виграєш – патріот навіки. Ми всі Усик.
