Виявляється, цілком можна робити продовження франшизи 30 років потому і не сідати в калюжу.
Я недавно передивився перший фільм, який до того ж не так щоб виглядав дуже привабливо зараз, і мав певні очікування від нового “Копа з Беверлі Гіллз”. Хоча б тому, що відомі фішки були очікувані, а рівень кінематографа з того часу суттєво виріс. І насправді було нескладно зробити пристойний фільм, одночасно граючи на почуттях ностальжи.
Якби їм не вдалося, я б сумував тільки через марно витрачений вечірній час після важкого дня, але жодних сентиментів щодо франшизи в мене не було. І навіть при цьому фільм “Поліцейський з Беверлі-Гіллз 4” або “Поліцейський з Беверлі-Гіллз: Аксель Ф” мені дуже сподобався. Здавалося б, це повторення вже давно відомого, та ще й з нескінченними шаблонами, що вгадувалися за пару секунд. Але, якось авторам фільму вдалося підійти до цього з великою кількістю самоіронії та якісного гумору, так що дивитися все одно було приємно.
Шкода тільки що на екрані було мало Джаджа (Біллі) Рейнгольда та й виглядав він дуже покоцано.
Це було краще, ніж “Каскадер” з Ґослінґом.
Тут можна прочитати рецензію на фільм Поліцейський із Беверлі-Гіллз: Аксель Ф.