Перші два епізоди 12-го сезону були ок і їх навіть можна було дивитися. Натомість третій “Vertical Drop, Horizontal Tug” впритул наблизився до стандартів класичних ситкомів. Тут значно більше комічних ситуацій, побудованих не на балаканині, а фінал має неочікувано щасливе закінчення. Зазвичай Лері відгрібає від усіх навколо, тому так приємно побачити, як йому врешті-решт вдається вийти сухим з води. Щоправда, це не завадило Лері страждати за Сієною Міллер, але така вже його доля – страждати від несправедливості життя.
Головні теми епізоду
- А що як романтичні стосунки з Сієною Міллер – не лише мрія?
- Наскільки гуманно спойлерити секретне слово Wordle?
- Чи треба платити за урок з гольфу, який ти випадково підгледів?
- Чи треба попереджати криком про небезпеку глуху людину?
- Чи можна дограти партію в гольф, якщо з твоєю собакою могла статися біда, але ти все одно не встиг би нічого вдіяти?
- Чи смерть тестя варта такого ж самого співчуття, як смерть батька?
- Чи треба платити за догляд сусідського дерева, якщо з нього на твою ділянку час від часу падають лимони?
- Чому незнайомі чорні вітають один одного, а євреї ні?
- Чи етично дружині пробувати завагітніти від іншого, якщо чоловіку це не вдається, але якщо дружина від сексу з іншим отримує велике задоволення?
- Чи можна носити шорти, які дозволяють бачити твої яйця?
- Що таке справжня автентичність – піклуватися про інших чи піклуватися про себе?
Виписуючи теми я був в шоці від того, наскільки їх багато. Не кожна з них, щоправда, мала достатній розвиток, часто обмежившись кількома реченнями. Та від цього вони не стали менш цікавими темами для обговорення.
Під час перегляду я один раз сильно прореготався (рідкість для цього серіалу) – під час обговорення стосунків чорних між собою. Чорний приятель Лері Леон привітався кивком голови з чорним сусідом Лері Табменом і назвав того “бро”. Звісно, це викликало бурхливу реакцію Лері, який обовʼязково мав довідатись чи всі незнайомі чорні вітаються один з одним. Леон на це відповів, що всі, що для них це як “Алоха”, і що ви, євреї (звертаючись до Лері), вже маєте для цього пісню – “Hey Jew”. Так Леон помилково зрозумів назву пісні Бітлз “Hey Jude” і Лері довелося йому це пояснювати.
Ще цей епізод вирізняється тим, що в ньому зібралося багато постійних учасників серіалу – Річард Льюїс, Тед Денсон, Вінс Вон, Шеріл Хайнс. Я не дуже в курсі що саме сталося з ними від першого сезону, чому Шеріл тепер разом з Тедом, і яку роль в серіалі грає Вінс Вон, але зрозуміло, що вони не знімаються всі разом в кожному епізоді.
В камео зʼявляється оскароносний актор Трой Коцур – Оскар за найкращу чоловічу роль другого плану у фільмі “CODA: У ритмі серця” (2021). Саме він стає жертвою покращеного удару Лері, який покращився після того, як Лері випадково підгледів урок на корті для гольфу. Далі Лері звинувачують в тому, що той не попередив Троя про мʼяч, що летить в його бік, на що Лері обурився “який сенс кричати щось глухій людині”? Пізніше в епізоді ця лінія отримала кумедне продовження.
Це взагалі типово для “Вгамуй свій ентузіазм” – піклуватись про позірно дрібні сюжетні лінії і повертатись до них, коли вже ніхто не очікує. До речі, в “Сайнфелді” був той самий підхід.
Найбільш мемною фразою епізоду (якщо не всього серіалу) стала фраза Лері “Я автентичний – я піклуюся про себе!” Він міг би надрукувати її на футболці і ходити так по вулиці – настільки точно вона відображає його сутність.
Хоча я тут вже зробив кілька спойлерів, та епізод все одно варто подивитись. По-перше, тут вмістилася лише крихта всього, що відбувалося на екрані, а по-друге, переспіви фальшивим голосом ніколи не замінять насолоди від прослуховування оригіналу.
Якщо хочете поділитися своїми враженнями – пишіть в коментарях.