За відгуками більшості рецензентів фільм “Самотні вовки” є легкою комедією з елементами бойовика, яка попри передбачуваність сюжету все ж має чим привабити глядача. Насамперед своїми головними акторами — Джорджем Клуні та Бредом Піттом. Вони вже давно довели свою здатність чудово грати в парі, і цей фільм не став винятком. З іншими аспектами фільму не все так добре.
Сюжет “Wolfs” викликає суперечливі враження. Крістен Лопез прямо вказує на його застарілість, називаючи фільм “середнім і клішованим”. Справді, історія двох професійних злочинців, вимушених конфліктувати між собою є шаблонною у фільмах подібного жанру. Лопез зазначає, що сценарій не використовує нових ідей і застряг десь у 90-х роках. З іншого боку, Джон Пауерс з NPR стверджує, що спрощеність сюжету навпаки дає акторам можливість краще розкрити сутність своїх персонажів. Для нього це більше історія про те, як двоє зірок, які давно заслужили свою славу, грають самі себе, а не про новаторський сценарій.
Не дивно, що всі оглядачі погоджуються з тим, що акторська гра є найсильнішою стороною фільму. Джордж Клуні та Бред Пітт знову продемонстрували свою чудову хімію на екрані. Оді Гендерсон із “Boston Globe” вважає, що їхня взаємодія нагадує класичні голлівудські пари, такі як в “Butch Cassidy and the Sundance Kid”. Їхня гра будується на жартах, сарказмі та прихованій симпатії, створюючи чарівний шарм, якого бракує багатьом сучасним стрічкам. Браян Труїт з USA Today теж говорить, що саме їхній гумор і гра рятують від нудьги.
Ще до вдалих моментів можна віднести операторську роботу, зокрема Майкл Філіпс із “Chicago Tribune” похвалив візуальне зображення Нью-Йорка. У своєму відгуку він пише, що місто стає окремим героєм історії, надаючи їй контексту та динаміки.
Водночас частина оглядачів звернула увагу на надмірний продуктовий плейсмент, який в деяких сценах виглядає настільки нав’язливим, що відволікає від сюжету. Нібито дивишся одну велику рекламу з відомими обличчями, яких і без того повно в справжній рекламі.
Щодо жанрової приналежності, “Самотні вовки” — нібито є класичним прикладом комедійного бойовика. Однак при цьому він зміг запропонувати нічого такого, що тримало б глядача в постійній напрузі. Манола Дарґіс із “New York Times” нарікає, що сюжет позбавлений справжньої таємниці, а фінал є занадто передбачуваним. З нею погоджується й Річард Ропер із “Chicago Sun-Times”, називаючи фільм “напівготовим”, без інтриги та драматичної глибини.
Однак, попри ці недоліки, багатьом критикам та глядачам фільм все ж таки сподобався. Це легке, ненав’язливе кіно, яке не претендує на звання шедевра, але здатне розважити своєю динамікою та діалогами. Ті, хто шукає складної драматургії, новаторських рішень чи хоча б розумного сюжету, можуть бути розчаровані, але для одноразового перегляду увечері після робочого дня “Самотні вовки” цілком підійдуть.