“Часовий зріз” (оригінальна назва — Time Cut) — це науково-фантастичний слешер від режисерки Ганни Макферсон, який вийшов на платформі Netflix 30 жовтня 2024 року. У головних ролях знялися Медісон Бейлі, Антонія Ґентрі та Ґріффін Ґлюк. Фільм поєднує подорожі у часі з класичним слешером, у якому герої намагаються уникнути рук маніяка. Середня оцінка на IMDb склала 5.1 бала з 10, на Rotten Tomatoes фільм зібрав лише 21% від критиків і 38% від глядачів.
Сюжет
У центрі сюжету — Люсі, дівчина з 2024 року, яка випадково знаходить машину часу та повертається у 2003 рік. Вона намагається врятувати свою старшу сестру Саммер від серійного вбивці, що тероризує невелике містечко. Окрім того, Люсі хоче розкрити таємницю особи вбивці та з’ясувати, чи є шанс змінити долю сестри та уникнути трагедії, що сталася багато років тому. Після прибуття до минулого, вона зустрічає свою сестру та її друзів, а також нових союзників, які допомагають у боротьбі з маніяком.
Що хвалять
Деякі критики відзначили ностальгічну атмосферу фільму, що переносить глядача у початок 2000-х. Денис Федорук у своїй рецензії пише, що фільм має “приємний вайб нульових”) і цей аспект може сподобатися тим, хто цінує атмосферу нульових. На екрані багато деталей з 2003 року, які додають фільму автентичності. Вільям Біббіані у рецензії для The Wrap також згадує про те, що у “Часовому зрізі” є відсилки до популярних елементів попкультури тих років, що створює яскраве відчуття “подорожі в часі” навіть для глядачів, які самі не були підлітками у 2003 році.
Ще хвалять відносну доступність фільму для різної вікової аудиторії. Деякі критики зазначають, що через відсутність крові та надмірного насильства фільм можна рекомендувати навіть молодшим глядачам. Хав’єр Гаркон у своєму відгуку пише, що “це сімейне розважальне кіно з хепіендом, якщо не враховувати три смерті”. За відсутності типових для жанру жахів та відносної легкості, фільм може сподобатись тим, хто не є великим фанатом класичних слешерів.
Що критикують
Більшість критиків сходяться на тому, що фільму не вистачає свіжих ідей, а його сюжет передбачуваний і банальний. Денис Федорук називає “Часовий зріз” “абсолютно безідейним кіно, що на виході виявляється напрочуд нудним” і додає, що “виявити особистість убивці не складе жодних труднощів”.
Вільям Біббіані з The Wrap критикує також загальний стиль фільму, називаючи його “копією копії” і закидаючи йому те, що цікава ідея часових парадоксів і обмежень подорожей у часі згадуються дуже поверхнево і не мають розвитку. Критик Брайан Таллеріко з сайту Roger Ebert додає, що фільму бракує не лише динаміки, а й відповідної атмосфери, які могли б підсилити саспенс і розважальний аспект. Замість емоційного напруження глядач швидше відчуває байдужість через неприродний та скупий сценарій, де “всі просто виконують обов’язки”.
Багатьом глядачам не вистачило у фільмі гострих відчуттів, типових для жанру. Estjake вважає, що фільм не відповідає його очікуванням щодо “слешера”, бо в ньому практично відсутня кров і жахливі сцени. Він називає його “майже сімейним” фільмом, у якому “є лише трохи крові”. Як бачимо, для одних “сімейність” фільму стає його перевагою, а для інших недоліком.
Висновок
“Часовий зріз” є посередньо реалізованою спробою поєднати елементи подорожей у часі зі слешером. Фільм може привабити реалістичним зображенням атмосфери початку 2000-х, однак, це мало допомагає, коли в сюжеті бракує напруги та неочікуваних поворотів, а герої виглядають переважно поверхневими.
P.S. А що ви спробували б зробити, якби опинилися на початку 2000-х? Поділіться своїми думками в коментарях.