Документальний фільм “Да Вінчі” (2024) режисера Володимира Сидька присвячений життю та спадщині українського військовослужбовця Дмитра Коцюбайла, відомого під позивним “Да Вінчі”. Цей фільм розповідає про його героїчний шлях від Революції гідності до командування батальйоном “Вовки Да Вінчі” під час російсько-української війни. Дмитро став символом незламності українського спротиву та отримав звання Героя України.
Прем’єра фільму відбулася 19 вересня 2024 року, і вже з перших днів після виходу стрічка отримала багато уваги від критиків і глядачів. Фільм охоплює не лише бойовий шлях Коцюбайла, але й його особисте життя, показуючи, як звичайний юнак став лідером, що надихає національний спротив.
Про що фільм?
Фільм “Да Вінчі” показує життя Дмитра Коцюбайла з моменту його участі в Революції гідності до останніх днів на фронті. Свій позивний “Да Вінчі” він отримав тому, що був художником. Проте війна змінила його долю, і з 18 років Дмитро брав участь у боях за Україну. У стрічці показані ключові етапи його життя, зокрема важкі бої за Савур-Могилу, Авдіївку, та трагічну загибель у Бахмуті навесні 2023 року.
Окрім бойових сцен, фільм глибоко розкриває особистість Дмитра через спогади його рідних, побратимів і друзів. У стрічці використано унікальні архівні матеріали, зокрема відеозаписи з бодікамери самого Коцюбайла, що дозволяє безпосередньо зануритися у події на фронті.
Що хвалять у фільмі?
Одна з головних сильних сторін фільму, яку відзначають критики, — це його емоційна глибина. Олена Школьна пише: “Самі ж оповідачі підібрані дуже вдало, вони розповідають про Дмитра щиро та зворушливо”. Ця щирість створює потужний емоційний зв’язок між глядачем та історією. Спогади близьких та побратимів, таких як його наречена Аліна Михайлова, додають фільму особливого драматизму.
Архівні матеріали також стали важливою частиною успіху фільму. Ярина Коваль зазначає: “Фільм використовує унікальні кадри з бодікамери самого Коцюбайла, що додає автентичності та глибини”. Ці відео, раніше не публіковані, створюють реалістичне відчуття присутності на фронті та дозволяють краще зрозуміти бойові умови, в яких перебував Дмитро.
Ще одним сильним аспектом стрічки є її здатність передати не лише військову складову, але й людяність Коцюбайла. Валерій Залужний у фільмі говорить про те, як добровольці, подібні до Дмитра, стали опорою для країни на початку війни, коли професійні військові не завжди могли справлятися з викликами.
За що фільм критикують?
Попри загальну позитивну реакцію, фільм також отримав кілька критичних зауважень. Основним недоліком стрічки деякі рецензенти вважають її повільний старт. Олена Школьна зазначає: «Перша частина фільму видається статичною та пафосною, що може знизити інтерес глядачів на початку». Вона також відзначає, що справжня енергія фільму починає відчуватися лише з моментів Майдану та початку війни. Ярина Коваль також пише, що у фільмі відчувається певна статичність у першій половині, але ця проблема частково компенсується емоційним впливом другої частини.
Крім того, деякі критики звернули увагу на технічні аспекти. Школьна також вказує на те, що зйомка крупним планом не завжди виграшна, а тло для інтерв’ю інколи виглядає невдало підібраним: «Операторська робота у деяких сценах могла б бути більш динамічною». Ці моменти, хоч і незначні, можуть відволікати глядача від основної теми фільму.
Фінальний висновок
Фільм “Да Вінчі” — це потужна і зворушлива документальна стрічка, яка показує, що за кожним героєм стоїть людина з власними прагненнями, страхами та перемогами. Він не лише розкриває історію життя Дмитра Коцюбайла, але й дає можливість зрозуміти, що таке патріотизм і справжня відданість своїй країні. Попри певні недоліки фільм має сильний емоційний вплив і залишає глибокий слід у серцях глядачів. “Да Вінчі” варто дивитися всім, хто хоче зрозуміти, якою є справжня відданість, яка ціна боротьби за незалежність і чому важливо пам’ятати тих, хто віддав своє життя за свободу своєї країни.