В цьому дописі я зроблю перший крок в дослідженні когнітивного дисонансу з метою зрозуміти, що воно таке, який стосунок має до щоденного людського життя та як ми можемо враховувати існування когнітивного дисонансу, приймаючи рішення. Почну свій аналіз з визначення.
Когнітивний дисонанс — це психологічний стан, коли наші переконання, цінності чи бажання вступають у конфлікт із реальністю чи одне з одним. Це призводить до внутрішнього напруження, яке людина намагається зменшити, змінюючи переконання або виправдовуючи свої дії.
Хоча це одне з найпростіших і найзрозуміліших визначень, які я бачив, все ж таки ще краще побачити його в дії. Візьму для цього один з найкращих фільмів в історії кіно – фільм “Титанік” 1997 року та проаналізую поведінку Рози. Майже всі знають історію Рози і Джейка, тому зрозуміти де там когнітивний дисонанс буде простіше.
Когнітивний дисонанс у житті Рози Дьюітт Б’юкейтер
Роза живе в розкішному, але жорстко регламентованому світі вищого суспільства. Її мати та наречений Кел тиснуть на неї, змушуючи прийняти життя, якого вона не хоче.
Переконання 1: Як донька знатної сім’ї, вона має підтримувати статус і підкорятися правилам суспільства. Її мати переконує, що заміжжя з Келом — це єдиний спосіб врятувати родину від фінансового краху.
Переконання 2: Як людина вона заслуговує свободи і справжнього кохання. Роза усвідомлює, що життя заради грошей і статусу позбавить її щастя та свободи.
Цей конфлікт створює когнітивний дисонанс, оскільки вона не може реалізувати обидва своїх переконання одночасно. Вона вимушена змінити своє життя, бо інакше він її постійно гризтиме.
Як Роза долає когнітивний дисонанс?
Щоб позбутися дисонансу Роза може або поставити порятунок родини на вищий щабель і примиритися з заміжжям з Келом, або віддати перевагу власній свободі та щастю і втікти від Кела.
Роза обирає другий варіант – відмовляється від переконання 1. Це добре відповідає романтичному настрою історії і сучасним ліберальним цінностям, але протирічить тогочасним нравам вищого суспільства, яке змушує Розу відмовитися від переконання 2. Каталізатором служить поява Джека, простого художника, який уособлює свободу і життя, про яке вона мріє.
Символічно, що Роза вибирає потенційно дуже коротке життя з Джеком, а не десятиліття з Келом. Цей вибір відбувається в момент, коли Роза стрибає з рятувального човна назад на Титанік до Джека. Жодної гарантії, що Роза і Джек врятуються (разом або поодинці) в той момент немає.
Альтернативні варіанти для Рози
Але вирішення когнітивного дисонансу має більше варіантів, ніж відмова від одного з переконань. Багато людей застосовують третій варіант – виправдання своїх дій. В такому разі вони можуть переконати себе, що чинять правильно або навіть стати глухими до голосів, які вказують на протиріччя в їхніх переконаннях та поведінці.
У випадку з Розою для виправдання своїх дій вона могла залишитися з Келом, реалізуючи переконання 1 (порятунок родини), і одночасно мати стосунки на стороні, реалізуючи переконання 2 (право на свободу і кохання). Доречі, в такому разі Кел теж міг би замикати очі на зради дружини задля високого соціального статусу, якщо для нього це було б критично.
Іншим варіантом виправдання своїх дій для Рози було повне переключення на іншу діяльність, щоб не мати час думати про власну несвободу в шлюбі з Келом. Наприклад, якби вона зайнялася благодійністю, то могла б почуватися щасливою в своїх намаганнях допомогти іншим людям. Теорія справжнього кохання в її голові могла відійти на задній план і взагалі зникнути. І якби у віці 50 років їй нагадали б, що вона колись давно хотіла втекти, то Роза могла б цього просто не зрозуміти. Навіщо кудись тікати, коли багацтво Кела дало їй змогу зробити стільки добра і через це стати по-справжньому щасливою. Принаймні, вона могла б щиро в це вірити.
Висновок
З цього аналізу очевидно, що когнітивний дисонанс присутній в житті кожного, оскільки нам часто доводиться робити вибір між переконаннями, що протирічать одне одному. Його вирішення є складною задачею, яка не завжди призводить до усунення дисонансу, оскільки це зазвичай вимагає жертв. Натомість ми можемо шукати компроміс, щоб примирити протилежні точки зору в своїй голові, продовжуючи вірити в обидві з них. Але для такого варіанту треба пошукати інший фільм.
Сподіваюся, цей аналіз дозволив зрозуміти явище когнітивного дисонансу. Якщо ж у вас залишилися питання, то задавайте їх в коментарях. Мені самому буде цікаво послухати іншу точку зору і побачити помилки в моїх міркуваннях, якщо вони є.