Дата публікації: 2024-01-10 11:26
Рік: 2024
Режисер: Ден Леві,
Актори: Гімеш Патель, Девід Бредлі, Ден Леві, Люк Еванс, Рут Негга,
Тривалість: 1 год. 40 хв.
Кошторис: -
Касові збори: -
Рейтинг IMDB: 6,5 / 10
“Солодка скорбота” – американська мелодрама знята на замовлення Нетфлікс. Режисером, сценаристом та виконавцем головної ролі став Ден Леві. В інших ролях зіграли Рут Негга, Гімеш Патель та Люк Еванс. Прем’єра фільму на платформі Нетфлікс відбулася 5 січня 2024 року.
Про що цей фільм?
В сніжному Лондоні Марк (Ден Леві) разом з чоловіком Олівером (Люк Еванс) влаштовують різдвяну вечірку, на якій всі дуже веселяться, співають та радіють життю. В розпал святкування Олівер раптово відправляється до Парижу. Він сідає в таксі, яке буквально в парі метрів від їхнього будинку потрапляє в аварію, в результаті якої Олівер помирає.
Наступний рік Марк проводить в невимовній скорботі, в яку йому намагаються не дати провалитись з кінцями двоє друзів – Софі (Рут Негга) та Томас (Гімеш Патель). Виходить у них це так собі, Марк продовжує сидіти з кислою мордою та грубіянить у відповідь на будь-які спроби зблизитись з ним.
Все це триває поки агент Марка та Олівера (вони працювали разом – Марк робив ілюстрації для популярних книжок Олівера, дві з яких той не встиг дописати і тепер у Марка намічаються фінансові проблеми) не розповідає Марку про їхню квартиру в Парижі, яка не вписується в нові фінансові реалії скорботного представника лондонської богеми.
Перед тим як позбутися квартири Марк відправляється до Парижу з друзями, щоб компенсувати їм рік піклування про нього коханого. Але він забуває розповісти про одну маленьку деталь, яка перетворює веселу різдвяну подорож на колективний сеанс психотерапії.
Що тут добре, а що не дуже?
Ден Леві вигадав цікаву історію, яка на папері виглядає цілком привабливо. Тема дослідження скорботи за втраченим коханням є важкою, але завжди актуальною – будь-які спроби знайти переконливу і художню відповідь на питання як жити далі приречені принаймні на увагу з боку глядачів.
На жаль, реалізація вийшла дуже посередньою. Не можна сказати, що фільм повний відстій, але як це часто буває, величезний труд вкладений в костюми, декорації, операторську працю, музичний супровід та інші технічні деталі марнується через поганий сценарій, режисуру та акторську гру. В “Солодкій скорботі” тільки почни перераховувати всі невдалі сцени, діалоги, монтаж та дивно розставлені акценти.
Головний герой весь фільм ходить з одним і тим же виразом обличчя сумного та одночасно самозакоханого довбограя. Легка посмішка, що з’явилася у нього в другій половині фільму, тільки підкреслила той факт, що зображувати різноманітні емоції Ден Леві не вміє, принаймні в цьому фільмі. В розвиток персонажа, який є головним очікуванням всього сюжету, не віриш ані на хвилину – під кінець фільму це той же самий перець, якому сказали посміхатись, хоча йому й не дуже хочеться.
Подружка Софі прийшла в цю мелодраму просто із якогось сіткому та принесла разом із собою нахабність, голосність та сарказм. Її було багато майже в кожній сцені, в якій вона з’являлась, і нічого окрім дратування вона не викликала. Трохи дивний персонаж як для скорботної мелодрами, тим більше коли фільм взагалі то не про неї, а про Марка. Решта персонажів теж намагалася весь фільм недоречно жартувати, але Софі тут йде в лідерах з великим відривом.
Інший друг Томас був найбільш правдоподібним та адекватним персонажем, а його виконавцю Гімешу Пателю можна подякувати, що він не дав скотитися “Солодкій скорботі” у відверту буфонаду. Хоча фільм це і не врятувало.
Окрім дивної акторської гри своєю поверхневістю вразив сценарій. Перша половина фільму – це просто нарізки якихось сцен, які повинні ілюструвати ідею, але без грамотних переходів вони просто розпадаються на окремі непов’язані між собою шматки, кожен з яких тягне ковдру на себе. Уявіть собі хор з десятьма солістами, де всім байдуже на спільний результат, головне продемонструвати свою власну майстерність. Так і тут – кожна сцена немов остання і її треба зіграти з максимумом емоцій (іноді доволі обмежених).
Що стосується теми скорботи, то зображена вона була ну дуже схематично. Звісно, не можна від півторагодинного фільму очікувати глибини трьох сезонів серіалу “По той бік життя“, але навіть той час, що був в розпорядження Дена Леві він витратив переважно на довгі мовчазні сцени зі стражданням в очах або нескінченними поцілунками. А коли герої відкривали свої роти, то з них лилася така банальщина, то ставало страшно. Збірник випадкових мотиваційних цитат за своєю мудрістю ні в чому б не поступився цьому фільму.
Важливим, мабуть, аспектом є те, що більшість головних персонажів в цьому фільмі геї. Я навіть не хотів зупинятись на цьому, оскільки це абсолютно нормальна річ, яка не потребує додаткового обговорення, але подумав, що моє негативне враження від фільму може бути пояснено таким чином. Ні, це ніяк на мене не вплинуло. Замініть Марка на Маю і нічого не зміниться – фільм так і залишиться незрозумілою спробою сказати щось важливе.
Коротше, я був сильно розчарований, оскільки мені хотілося подивитись якийсь серйозний фільм, після якого хочеться замислитись над складністю життя, а натомість я силою волі досидів до кінця цієї підробки, щоб написати цей текст і забути про неї назавжди.
Чи варто дивитись?
Фільм “Солодка скорбота” замахнувся на дуже важливу тему скорботи за близькою людиною, але феєрично сів в калюжу. Він ніяк не може визначитись, що саме він хоче розповісти, і не має сили позбутись недоречної буфонади там, де без неї варто було б обійтись. А основним художнім засобом “Солодка скорбота” вибрала сумне обличчя головного героя, яке починає набридати вже в перші хвилини перегляду. Навіть заради кількох хвилин Люка Еванса на екрані цей фільм не заслуговує, щоб на нього витрачати дорогоцінний час.