Дата публікації: 2024-01-27 03:19
Рік: 2024
Жанри: бойовик, горрор, фантастика, фентезі,
Режисер: Хео Мен Хенг,
Актори: Лі Хі Чжун, Лі Чжун Єн, Ма Донг Сок, Ро Чон Уі,
Країна: Південна Корея,
Тривалість: 1 год. 47 хв.
Кошторис: -
Касові збори: -
Рейтинг IMDB: 6,1 / 10
“Мисливці пустельних земель” — південнокорейський антиутопічний горрор-бойовик 2024 року, знятий режисером Хео Мен Хенгом. В головних ролях зіграли Ма Донг Сок, Лі Хі Чжун, Лі Чжун Єн та Ро Чон Уі. Прем’єра фільму відбулася на платформі Нетфлікс 26 січня 2024 року.
Сюжет
Після грандіозного землетрусу в Сеулі майже не залишилось вцілілих будівель і питної води, люди виживають як можуть в суперництві з природою та місцевими бандами, що тероризують мешканців імпровізованих сіл, повсталих протягом трьох років після катастрофи. Та не все так погано, як може здатися. У людей є поживні змії та крокодили, щоб не померти з голоду, а також могутній воїн Нам-сан (Ма Донг Сок), щоб провчати зарвавшися бандюків.
Одного разу до села заявляється дамочка офісної зовнішності з такими ж помічниками, дивлячись на яких важко собі уявити, що світ знаходиться на межі вимирання, і в дусі Свідків Єгови пропонує щасливе майбутнє усім дітям та підліткам, бо вони є найважливішою річчю на світі та їхнім спільним майбутнім. В селі живе тільки один підліток Суна (Ро Чон Уі) і вона порадившись з бабусею, швиденько вирішує, що центр захисту підлітків в апокаліптичному світі – це цілком природньо, і рушає разом з ними.
А ще до початку всіх цих подій в Сеулі божевільний вчений Ян Кісу (Лі Хі Чжун) під час землетрусу намагається повернути до життя свою доньку за допомоги якогось дивацького винаходу. З науковими методами Яна Кісу не згодний корейський спецназ, але нейтралізуючи доктора, опиняється разом з ним, його донькою та всіма мешканцями Сеулу під завалами, оскільки просто в цей момент місцеві хмарочоси починають складатися один за одним. На щастя для доктора Яка Кісу, він пережив цю катастрофу, а спецназ ні, отже тепер ніщо не завадить божевільному доктору продовжувати експериментувати над людським тілом в сподіванні врятувати давно померлу доньку.
І тепер глядачу належить довідатись який зв’язок центр захисту підлітків має з доктором Кісу, як дівчині Суні залишитись живою та до чого тут могутній воїн Нам-сан.
Що тут добре, а що не дуже?
Фільм “Мисливці пустельних земель” позиціюють як бойовик, пригоди та драму, а ті відгуки, які я бачив, підкреслюють, що екшн-частина у нього найсильніша. Це насправді так, з тим зауваженням, що екшену в фільмі дуже мало. Якби його було більше, то фільм від цього значно виграв би, тому що в екшн автори фільму вміють, а практично в усе інше не дуже.
Головний воїн Нам-сан вийшов дуже класним і на екшн-сцени з ним насправді приємно дивитись (якщо ви не проти надмірно натуралізму та зомбаків). Він є такою позірно незграбною барилкою, від якої не очікуєш жодних неприємностей, але згодом виявляється, що від його кулаків вороги відлітають на кілька метрів, а рушниці в його руках пробивають величезні діри у дверях, стінах та головах. Але з нього не роблять абсолютно невразливого героя – комплекція тіла іноді дуже недоречно дається взнаки, а коліна підводять тоді, коли кулаки не можуть стати у пригоді. Якби його зробили центральною фігурою фільму, то на це було б реально цікаво подивитись. А так залишається враження, що чудового персонажа помістили не в його фільм, і не дали розгорнутись по повній.
Натомість сюжет обертається навколо дівчини Суни, яка потрапила в халепу, але на відміну від майже всіх інших персонажів на екрані не розвісила вуха, а почала щось підозрювати. Не те щоб акторка Ро Чон Уі якось дуже класно зіграла цю роль та це був один з небагатьох персонажів, які не викликали подиву своїми діями. Вона відповідала за драматичну складову фільму, розбираючись у своїх почуттях до помічника Нам-сана, піклуючись про бабусю та вирішуючи загадку єдиної уцілілої багатоповерхівки. Її гру важко оцінювати, оскільки всі інші грали ну просто страхітливо, надуживаючи емоціями в кожній сцені. Більш тонка гра Ро Чон Уі на цьому фоні виглядала верхом майстерності, хоча нічого видатного в ній не було.
Насправді важко було дивитись за тим, як блазнювали майже всі і майже завжди. Дрібний бандит повинен показати, що він тут цар і бог, недолугий помічник повинен максимально продемонструвати свою недолугість, наївна дівчина повинна довести свою наївність до фанатичного перфекціонізму. У мене не раз виникало питання – навіщо? Що саме ви хотіли сказати цим балаганом, в якому все перебільшено в десятки разів?
Мотивація персонажів – найбільш болюче місце фільму. Знаєте, як на дитячих спектаклях до дітей звертаються зі сцени з проханням підказати як діяти головному герою?
“- Діти, чи варто Червоному Капелюшку довіряти Сірому Вовку?
– Ні, не варто!”
Якби хтось задавав подібні протягом цього фільму, то мені довелося б постійно кричати “Ні, не робіть цього, вас дурять!”, і не тому, що я такий розумний, а тому, що сюжет ну дуже вже примітивний. Головні герої весь час самовіддано шукають проблеми на свою голову, щоб Нам-сану з компанією було кого рятувати.
Ще питання натуралістичності – режисер, мабуть, вважає, що глядача треба шокувати за кожної нагоди, навіть там, де сюжет цього ніяк не вимагає. В бойових сценах це ще можна зрозуміти, там це сприймається, як необхідна буфонада і перегляду не перешкоджає.
Але навіщо солдат доктора Яна Кісу на камеру з’їв живого щура? Як харчовий елемент щур для нього не становив жодного інтересу, а лякати демонстрацією своєї жорстокості теж не було кого. До того ж порадившись з усіма своїми домашніми щурами, я відповідально стверджую, що жоден порядний щур не дав би взяти себе за хвіст і спокійно опустити до рота. Будь-який сміливець, що наважився б зробити подібне, спочатку залишився б без пальців, потім без губ, носа та решти шкіри на обличчі, а якби його все ж таки вдалося б запхати всередину, то така людина миттєво б пошкодувала.
Чи варто дивитись фільм “Мисливці пустельних земель”?
На мій погляд, не варто. Це невибагливий фільм, сценарій та акторська гра якого залишає бажати кращого, а єдині варті уваги бойові сцени через свою невелику частку в загальній тривалості фільму жодним чином його не рятують.