Дата публікації: 2023-09-19 07:33
Рік: 2023
Режисер: Джеймс Менголд,
Актори: Антоніо Бандерас, Бойд Голбрук, Гаррісон Форд, Джон Ріс-Девіс, Мадс Міккельсен, Насер Мемарція, Олівер Ріхтерс, Тобі Джонс, Томас Кречман, Фібі Воллер-Брідж, Шонет Рене Вілсон,
Тривалість: 2 год. 34 хв.
Кошторис: $ 300 000 000
Касові збори: $ 382 891 104 (на 19.09.2023)
Рейтинг IMDB: 6,7 / 10
“Індіана Джонс і реліквія долі” – п’ятий і останній фільм про пригоди Індіани Джонса за участю Гаррісона Форда, який перший раз зіграв цього персонажа більше 40 років тому. В картині знову, хоча і епізодично, з’являються Карен Аллен в ролі подруги Індіани Меріон та Джон Ріс -Девіс в ролі Саллаха. Але на перший план тут виходять нові герої – хрещена донька Індіани Джонса Гелена і колишній (або не дуже) нацистський вчений Юрген Воллер. Спільне дитя Джорджа Лукаса і Стівена Спілберга цього разу довірили знімати режисеру Джеймсу Менголду, який вже проводжав на кінопенсію іншого героя, Росомаху у фільмі “Лоґан”. Мене цікавило чи зможуть автори фільму відповідно використати найбільший в історії “Індіани” бюджет у 300 мільйонів доларів, щоб гідно завершити серію пригод видатного археолога.
Цього разу професор Джонс (Гаррісон Форд) вимушено полює на таємничий артефакт “реліквія (циферблат) долі”, створеного давньогрецьким математиком Архімедом. “Реліквію” також дуже хоче отримати колишній нацистський вчений Юрген Воллер (Мадс Міккельсен), і завдяки жадібності і безпринципності хрещеної доньки Індіани Гелени (Фібі Воллер-Брідж) йому майже вдається заволодіти однією з половин циферблату. Але врешті-решт йому доводиться дуже сильно потрудитися, щоби отримати спочатку першу, а потім і другу половину, з’їднати їх разом і влаштувати світовий армагеддон імені себе. Індіана Джонс з друзями-приятелями із усіх сил намагаються протидіяти Воллеру і привносять необхідний для кожного пригодницького фільму елемент хаосу. Хоча, так насправді, Воллер і без них з цим непогано порається.
“Індіана Джонс і реліквія долі” – чудовий фільм, як на фільм про Індіану Джонса. Саме так його треба розуміти, як окремий жанр, від якого глядач очікує певних речей. Звісно, можна спробувати порівняти його з “Джоном Віком” або “Месниками”, але тут йдеться не про конкуренцію, а про гідне увіковічення пам’яті доктора Джонса. Касові збори наразі свідчать про провал в прокаті, але щиро кажучи Гаррісон Форд заслуговує на те, щоб фінальний фільм про професора Джонса був знятий з відповідним розмахом і не треба було переживати через прибутки. Врешті-решт, кошти на нього можна взяти з прибутків з попередніх фільмів.
Всі основні атрибути “Індіани” на місті: таємничий артефакт з надприродними властивостями, спроба знайти його і віднести до музею (звичайно, НЕ до музею країни походження, бо “дикунам” довіряти все ще не можна), нацисти-комуністи, яким артефакт потрібен для панування над світом і купа гумористичних пригод в різноманітних мальовничих куточках світу. Навіть сюжетний ляп в стилі “У пошуках втраченого ковчега”, коли виявилось, що головний герой ніяк не вплинув на підсумок фільму, присутній. В цьому плані “реліквія долі” мене неочікувано порадувала, оскільки касові збори та відгуки наштовхували на думку, що це буде новий “кришталевий череп”. Але на щастя п’ята частина майже нічим не поступається першим трьом.
Окремо варто відзначити 25-хвилинний флешбек, в якому молодий доктор Джонс бореться з молодим же німецьким науковцем Воллером. Продюсерка фільму Кетлін Кеннеді розраховувала, що ці кадри сильно вразять глядачів, і вони дійсно вразили. За бажання все це можна розгледіти штучну шкіру у молодих версій акторів, особливо у Мадса Міккельсена, але це не псує загального враження ніби від перегляду загублених і віднайдених сцен фільмів з 80-ї років. Якщо технології дозволяють таке робити вже сьогодні, то не здивуюся появі в майбутньому повністю цифрових версій нових пригод доктора Джонса. Сам Гаррісон Форд напевно такого б не схвалив і дозволу б не дав, але спадкоємці, мабуть, не відмовляться від можливості заробити грошенят.
Щодо сюжету в цілому, то він в міру простий, щоб не напружувати глядача, і в міру комічний, щоб викликати численні посмішки. В порівнянні з фільмами 80-х років сильніше розтягнутий і це не пішло йому на користь. Але фінальний поворот з подорожами в часі мені дуже сильно зайшов – це було просто “вау!”, хоча і незвично для фільмів про доктора Джонса. Ця сцена була не тільки чудово реалізована, але ще й нагадала про іншу культову трилогію 80-х “Назад у майбутнє”. До речі, Крістофер Ллойд (доктор Емметт Браун) зізнавався, що завжди мріяв про четверту частину, в якій герої потрапили б до Древнього Риму. Тут ми маємо не Древній Рим, а Древню Грецію, точніше її колонію Сиракузи, але все одно із сучасної перспективи це дуже близько.
Не зважаючи на карколомні пригоди від нас не намагаються приховати, що Індіана Джонс вже немолодий професор археології. Помітно істотний наліт ностальгії і сумної старості героя, який не вписується в новий для нього світ. Кілька разів про це згадується безпосередньо в сюжеті, мовляв, не переймайтесь, ми шануємо старість і сміливо дивимось в очі правді про справжній вік доктора Джонса. Щоправда, після цього він все одно б’ється і стрибає, як молодий лев, але чи ж очікували ми чогось іншого? До того ж Гаррісон Форд має чудову форму, як для своїх 80-ти років, і прудкість екранного Індіани це не завжди справа виключно каскадерів.
Приємно, що автори не стали спекулювати на старих персонажах і не змусили разом з Індіаною ганяти по всьому світу Меріон і Саллаха – вони в фільмі з’являються, але радше як сюжетна позолота на втіху фанатам серії. Натомість, автори прийняли правильне рішення поставити на персонажа Фібі Воллер-Брідж – вона смілива, харизматична, за нею цікаво спостерігати, а її поява додала фільму нової якості і об’єму.
Стримано, але зловіще зіграв чудовий актор Мадс Міккельсен. З сюжетної точки зору він добре продемонстрував, що колишніх нацистів не буває, і було б чудово, щоб увесь світ про це пам’ятав в стосунку і до так званої Росії. А як головний поганий персонаж він змусив повірити в серйозність своїх намірів, хоча, на мою думку, йому тут все ж не вдалося досягти рівня Ле Шиффра з “Казино Рояль”.
А от гучна поява Антоніо Бандераса в якості спеціалісту з глибоководного занурення Ренальдо відверто здивувала: навіщо актора такого рівня запросили для настільки прохідної ролі? Щоб почути голос “кота в чоботях“, який цього разу допомагає не Шреку, а Індіані Джонсу? Ок, це було прикольно, але чи не можна було б прописати для нього більш значущу роль?
Але якщо не звертати уваги на подібні речі, які фільм насправді не псують, то можна сміливо сказати, що вихід професора Джонса на пенсію однозначно вдався. “Індіана Джонс і реліквія долі” цілком вписується в канон всієї серії, дозволяє приємно провести час і на сумній, але оптимістичній ноті прощається з професором Джонсом. А фанатам серії дарує неймовірно якісний подарунок, який безсумнівно опиниться у кожного з них в домашній колекції.