Дата публікації: 2023-02-22 12:00
Рік: 2014 2017 2019
Жанри: бойовик,
Режисер: Чад Стагелські,
Актори: Азія Кейт Діллон, Альфі Аллен, Анжеліка Г'юстон, Бобан Мар'янович, Віллем Дефо, Геллі Беррі, Девід Патрік Келлі, Джером Флінн, Едріанн Палікі, Іян Макшейн, Кіану Рівз, Клаудія Джеріні, Коммон, Ленс Реддік, Лоуренс Фішборн, Марк Дакаскос, Петер Стормаре, Рендалл Дук Кім, Ріккардо Скамарчіо, Робін Лорд Тейлор, Рубі Роуз, Саїд Таґмауі,
Країна: США,
Тривалість: 1 год. 41 хв. (Джон Уік 1); 2 год. 2 хв. (Джон Уік 2); 2 год. 10 хв. (Джон Уік 3)
Кошторис: $ 20 000 000 (Джон Уік 1); $ 40 000 000 (Джон Уік 2); $ 75 000 000 (Джон Уік 3)
Касові збори: $ 86 000 000 (Джон Уік 1); $ 172 000 000 (Джон Уік 2); $ 328 000 000 (Джон Уік 3)
Рейтинг IMDB: 7,4 / 10
Найманий вбивця на пенсії Джон Уік (Кіану Рівз) на прізвисько “Баба Яга” мирно сумує за померлою дружиною. Єдину втіху він знаходить у собаці Дейзі — посмертному подарунку дружини Джона. Та якось раз на автозаправці до нього чіпляється син боса російської мафії Йозеф Тарасов (Альфі Аллен) і вимагає продати дуже крутий Форд Мустанг 1969-го року, на якому їздить колишній кілер. Той відмовляється, чим незмірно злить юного мафіозі, який не звик чути слова відмови. Ще, вочевидь, він не звик думати над власними вчинками, інакше б замислився, звідки у простого міського лоха гроші на таку круту тачку. Так само бездумно він вламується в багатомільйонний маєток Джона Уіка — ну з ким не буває, мабуть, в лотерею виграв. Разом із підручними вони нападають на Джона, вбивають собаку і крадуть автомобіль. Це був останній раз, коли Джон дозволив із собою таке зробити нещасній парі задрипаних бодигардів. Вся його подальша дорога буде рясно усіяна численними трупами ворогів.
Батько Йозефа з типовим російським іменем Вігго (Мікаель Нюквіст) натомість добре знає, хто такий Джон Уік, і має достатньо багато мізків, щоб як слід уявити майбутнє своє і свого сина. Точніше їхню повню відсутність. Тому він оголошує нагороду за голову Джона у 2 мільйони доларів і заручається підтримкою його колишнього ментора Маркуса (Віллем Дефо), щоб завдання було напевно виконано.
Від свого приятеля-автомеханіка Ауреліо (Джон Леґуізамо) Джон дізнається, хто саме вкрав Мустанг і вбив Дейзі, бо за збігом обставин Йозеф привіз лагодити автомобіль саме до Ауреліо, а той відразу впізнав тачку друга. Зрозумівши, що не такий вже юний телепень заслуговує найвищу міру покарання, Джон відкопує знаряддя помсти із фундаменту власного будинку. І недарма. Воно йому швидко знадобилося для відбиття нападу влаштованого Вігго.
Оскільки залишатися у своєму будинку було небезпечно, Джон заселяється до готелю “Континенталь”, який обслуговує тільки вищий клас кримінального підземелля і має статус нейтральної території. До того ж керує готелем давній приятель Джона Вінстон (Іян Макшейн) і їм обом буде про що порозмовляти в перервах між багатохвилинними сценами масових вбивств російських мафіозі Джоном Уіком.
Я вирішив не писати про кожен з перших трьох фільмів окремо, оскільки вони дуже схожі між собою. Незначні чи, навіть, значні відмінності не впливають на загальне сприйняття серії пригод найманого вбивці Джона Уіка. Якщо вам сподобався хоча б один з них, то, напевно, сподобається і решта. До того ж це все одна велика не надто вигадлива історія, в якій цінністю є не сюжет, а атмосфера.
Виглядає все, як комп’ютерна гра. Ніби спостерігаєш стрім на Ютюбі. Джон Уік з величезною швидкістю вбиває цілі армії нападників за допомоги усієї доступної зброї, якою може бути навіть простий олівець. А якщо зброї бракує, то і руки згодяться. Самого його натомість вбити практично неможливо. Кулі в нього не влучають, а якщо і влучають, то не смертельно. Автомобілі збивають Джона часто і різноманітно, але найбільш страждають від цього вони самі. А на численні падіння Джон реагує навіть крутіше, ніж Аліса з Країни Див, яка казала: “Та що там сходи! Тепер я й не писнула б, якби впала навіть із даху!” – бо він насправді впав з даху і навіть не писнув! Будь-які рани загоюються надзвичайно швидко, як для реального життя, але цілком нормально, як для комп’ютерної гри. Випив зілля, скористався аптечкою і за пару секунд знову в бій цілий і неушкоджений. При цьому, якщо в кадрі є сторонні перехожі, вони майже не звертають уваги на переслідування і вбивства навколо них, чим сильно нагадують поведінку неігрових персонажів (npc) в комп’ютерних іграх.
Цікаво, що режисер фільму Чад Стагелські свого часу працював каскадером для Кіану Рівза у “Матриці”. Мабуть, тому тут так багато екшену і так мало сюжетних ходів. А практично всі ходи, що є, зводяться до виконання чергового не дуже вигадливого квесту. До речі, продюсером першого “Джона Віка” був Девід Літч, який зняв чудовий “Швидкісний поїзд” і який до того теж працював каскадером, тільки не у Кіану Рівза, а у Бреда Пітта.
Про акторську гру в цих фільмах важко казати, незважаючи на велику наявність відомих акторів, тому що їхньою задачею тут є не грати, а пафосно читати текст. Комусь це вдається краще, комусь гірше. Зрозуміло, що Іян Макшейн, Лоренс Фішборн або Марк Дакаскос навіть в таких умовах створюють надзвичайно яскраві образи, що вибиваються з натовпу, але їхні персонажі все одно залишаються доволі пласкими героями з простим і зрозумілим напрямком думок. Та навіть при цьому хазяїн готелю “Континенталь” Вінстон у виконанні Іяна Макшейна — це було дуже круто. Недарма його в результаті зробили одним з головних героїв цілої серії. А задачею Фішборна, взагалі, здається, було відтворити образ Морфея з “Матриці”, щоб глядачі, побачивши разом на екрані Фішборна і Рівза, во все горло заволали “Це ж Морфей і Нео!!!!” Принаймні, поводився він як справжній Морфей, хоча і в костюмі безхатченка і з величеньким пузом: розумний, вольовий і домінуючий в кожній сцені, де б він не з’явився. Сподіваюся, в четвертому фільмі його буде значно більше, ніж в перших трьох. До речі, у фільмі багато і стилістики, і фраз і подій, які прямо або непрямо вказують на “Матрицю”.
На мою думку, головним для авторів було створити унікальну атмосферу, завдяки якій “Джон Уік” вирізнявся б серед інших бойовиків. Колоритна людина в чорному, нескінченне мочилово і море кольорового сяйва в моторошній темряві — три її основні компоненти. І ще дуже добре підібрана драйвова музика. Чотири. Чотири компоненти, які визначають стиль франшизи. Тепер, вибираючи кіно на вечір, можна сміливо казати самому собі “хочу подивитися щось в стилі Джона Уіка”. І майже напевно це буда одна з трьох частин пригод самого Джона Уіка. А після 24-го березня 2023 року одна з чотирьох. Одна з чотирьох частин його пригод на екрані.
Образ Джона Уіка у виконанні Кіану Рівза вийшов дуже крутим і драматичним. Глибини там, звичайно, ніякої немає, не Гамлет все-таки, але вічний сум на обличчі Джона навіть цю м’ясорубку підіймає вище за решту фільмів, де окрім тупого мочилова і банальних квестів нічого немає. Джон вбивця і психопат, рубає наліво і направо все, що рухається. Та все одно віриш, що він не хоче собі такого життя, що він радо сумував би за померлою дружиною на самоті. Що вся ця хрінь, яка з ним постійно коїться, сидить йому в печінках, але проти зовнішніх обставин і власної природи не попреш. І всі навколо розуміють, що Джон природжений вбивця, мирне життя не для нього, і відкрито на цьому грають, змушуючи його нескінченно вбивати та страждати. Сам Джон регулярно розривається між добрим Джоном і злим Джоном Уіком, але він вочевидь неспроможний побороти злий бік своєї особистості.
Візуально персонаж Джон Уік миттєво врізається в пам’ять. Навіть ті, хто бачив лише постери, а сам фільм не дивився, в стані відрізнити його від решти екранних героїв. У фільмі Джон Уік візуально ніколи не змінюється. Максимум, що він собі дозволяє, це поміняти темну сорочку на білу або звичайний костюм на костюм-трійку. Нема мови про те, щоб підстригтися або зголити бороду. Навіть коли життя Джона Уіка залежить від того, як швидко його впізнають випадкові кілери, він не робить жодних спроб замаскуватися. Життя — ніщо, імідж — все!
Дехто висуває претензії на надмірну серйозність персонажа Джона Уіка. Мовляв, в цій клоунаді треба демонструвати хоч трохи самоіронії. Типу, я такий крутий перець не тому, що я насправді крутий, а через типовий для бойовиків сценарій. Отже, не гріх і похизуватись своїми надприродними здібностями й в дусі супергероїв підкинути один-другий жарт вдячній публіці. А якщо я цього не роблю, то це нудьга нудна і смерть смертна, бо я такий-от нудний і обличчя у мене довге. Насправді подібні жарти, на мою думку, могли б повністю зруйнувати весь задум, а історія Джона Віка закінчилася б в першому фільмі. Сумна маска була вдягнена на головного героя цілком свідомо. Він повинен був бути сумним, він повинен демонструвати, що не отримує ані крихти задоволення. Якщо він вправно вбиває, то тільки тому, що добре вміє це робити й, тому що його до цього змусили, а зовсім не для перевірки чи є ще порох у порохівницях і радісної відповіді “є!” А якщо вам вже дуже бракує самоіронії, то для цього можете насолодитися грою Марка Дакаскоса в третьому фільмі франшизи.
Окремо доставляє приємність масове вбивство російської мафії родини Тарасових в першій частині. Шкода, що при цьому постраждав Альфі Аллен, він же Теон Грейджой з “Гри престолів”, але мистецтво вимагає жертв. Щоправда, в третій частині ми дізнаємося справжнє ім’я Джон Віка — Ярдані Йовановіч, і він зовсім не з Балкан, а з Білорусі, тобто в очах колективного Заходу є росіянином. Це трохи бентежить, але не забуваймо, що в цьому фільмі все надзвичайно карикатурне і наявність будь-якої національності можна трактувати й позитивно і негативно, в залежності від широти й довготи місцеперебування глядача. Наприклад, якщо вам мало російського кілера Ярдані Йовановіча, то згадайте боса російської ж мафії Вігго Тарасова — типовий росіянин. Нарешті, ніхто з персонажів цього фільму не насолоджується життям — рано чи пізно гинуть всі, тож яка різниця якої вони національності.
Цікава арифметика.
- Бюджет кожного фільму збільшувався приблизно у 2 рази відносно попередника. Четвертий фільм зламає цей ряд — його кошторис у 90 мільйонів всього на 20% більший за кошторис третього фільму.
- Збір кожного фільму був у 4.3 рази більший за бюджет – 330% прибутку. Отже, четвертому фільму треба зібрати близько 390 мільйонів, щоб продовжити цей ряд.
- Тривалість фільмів збільшувалася в середньому на 15 хвилин. “Джон Уік 4” знову стоїть окремо: з тривалістю 2 год. 49 хв він буде майже на 40 хвилин довший за попередника.
- Кожен фільм на IMDB має той самий рейтинг – 7.4. Невже четвертий фільм і тут зазіхне на традицію?
Франшиза “Джон Уік” створила унікальний і легко впізнаний стиль, за яким приємно спостерігати на екрані телевізора. Якщо вам потрібне малоправдоподібне, але стильне мочилово, яким можна насолоджуватися, навіть не слідкуючи за сюжетом, то “Джон Уік” саме для вас.