Дата публікації: 2024-10-27 06:03
Рік: 2024
Жанри: комедія, мок'юментарі,
Режисер: Джекі Ван Бік,
Актори: Джонні Бруг, Джош Томсон, Едіт Пур, Зої Теракес, Палаві Шарда, Стін Раскополос, Фелісіті Ворд, Шері Себбенс,
Країна: Австралія,
Тривалість: ~ 3 год. (8 епізодів по ~ 22 хв.)
Кошторис: -
Касові збори: - (стрімінґ Амазон)
Рейтинг IMDB: 4,4 / 10
Нова австралійська версія популярного серіалу “Офіс” не могла не отримати звинувачень у вторинності. Мовляв, скільки можна входити в одну й ту ж саму річку? Вона є 13-ю спробою локалізувати творіння Рікі Джервейса та Стівена Мерчанта під локальні реалії, і 3-ю англомовною версією “Офісу”.
Мені ці звинувачення здаються притягнутими за вуха, бо навіть 9 сезонів американського “Офісу” виросли з мало винахідливої спроби відтворити оригінальний англійський “Офіс” в США. Це зараз ми знаємо в подробицях екстравагантний характер Майкла Скотта і любимо спостерігати за витівками його та компанії. А спочатку це виглядало як банальна спроба скопіювати те, що вже мало успіх у Великобританії. І коли я кажу скопіювати, я маю на увазі скопіювати – ситуації, персонажів, сюжетні лінії. Це вже потім він почав суттєво відрізнятися від оригіналу. Так от, австралійський “Офіс” суттєво відрізняється вже з самого початку.
Старі-нові сюжетні лінії
З оригіналу взято лише 4 сюжетні лінії – менеджер-невіглас з помічником підлабузником, любовний трикутник працівників офісу, конфлікт менеджера з головою відділу кадрів та лінія менеджер – регіональний директор.
І навіть тут є відмінності, бо підлабузник менеджера, точніше, підлабузниця менеджерки, працює не менеджером з продажів, а рецепціоністкою. Новизна, яка має значно більше сенсу, якщо подумати від кого скоріше варто очікувати підлабузництва. Так само любовна лінія між рівноправними колегами отримує нове забарвлення, хоча поки що все йде за відомим сценарієм.
Голова відділу кадрів виглядає значно потужніше, ніж в американській версії, і попри його присутність у вторинності цей аспект важко звинуватити. Тим більше, що ситуації зовсім нові і виглядають свіжо та цікаво. Про регіональну директорку поки що особливо нема чого сказати, бо вона була присутня на рівні статиста.
Окрім цих моментів далі нам показують абсолютно нову історію в нових реаліях. І тут справа не тільки в Австралії. Основна інтрига закручується навколо того залишиться цей офіс, як фізичне місце праці, чи всіх відправлять працювати з дому. В часи Девіда Брента і Майкла Скотта про віддалену працю ніхто й не чув. А тут нам зразу демонструють післяковідну реальність, коли праця з дому для багатьох стала звичним явищем. Зразу стало зрозуміло, що це “Офіс” нового покоління, якого нам, можливо, не вистачало.
Далі з’являються австралійські цікавинки, такі як День Мельбурнського Кубка (кінні перегони) та відвідування будинку з рептиліями. І хоча вони не є чимсь видатним та винятковим, все ж вплітання невідомих раніше явищ до сюжету робить цю “офісну” історію по-своєму цікавою.
Старі-нові персонажі
До цього додайте кількох нових персонажів, у яких немає аналогів в попередніх англомовних версіях. Доречі, під час перегляду постійно намагаєшся вгадати хто з нових персонажів відповідає кому зі старих персонажів. Спочатку легко вгадуєш основних героїв і дратуєшся, що не можеш розібратися з рештою. Але потім коли другопланові персонажі виходять на перший план, то навпаки радієш, що вони не є банальними клонами.
Навіть персонажі зі зрозумілими аналогами в американському “Офісі” не є банальними клонами. Менеджерка Ганна Говард дуже відрізняється від Майкла Скотта, хоча без паралелей, безумовно, не обійшлося. Її помічниця-підлабузниця Ліззі своєю демонічністю може переплюнути не тільки Двайта Шрута, але й Гаретта Кінана з англійської версії. Замість Тім-Дон чи Джим-Пем тут є пара Нік-Ґретта – до неї, мабуть, можуть бути найбільші претензії. З перших серій вони виглядають занадто ніяк і тільки з середини сезону їхні персонажі отримують необхідну глибину. Тоді вже навіть забуваєш, що наперед знаєш чим все для них закінчиться, бо стає просто цікаво спостерігати за перебігом подій.
Австралійський гумор
Окремі критики стверджують, що гумор австралійського серіалу несмішний і не дотягує до рівня інших версій франшизи. Не можу з цим погодитись, бо гумор тут такий точно, як і раніше. Є певні відмінності, без яких не обійтися, але загалом це той самий “Офіс” до якого всі звикли. Мене не дуже розвеселили перші дві серії, але далі пішло все дуже добре.
Нарешті, один з критиків дорікнув австралійському “Офісу”, що відчуття від його перегляду таке, ніби дивишся загублений сезон американського “Офісу”. Та хиба ж не цього хочуть глядачі? Невже, краще по сотому разу переглядати 9 сезонів американської версії, ніж отримати цілком нову історію у звичному форматі? На мою думку, такі закиди – це повна маячня.
Висновок
Австралійський “Офіс” відразу наразився на шквал критики через вторинність і низьку якість гумору, та я вважаю, що тут справа тільки у звичці. Просто важко відразу переключитися на нову версію, коли перед очима жива стара версія (і навіть не одна). Та коли припиняєш порівнювати і просто спостерігаєш за подіями на екрані, то розумієш, що бачиш старий добрий “Офіс” на новий лад. Сподіваюся, що згодом більшість глядачів змінить гнів на милість, і ми побачимо ще не один сезон пригод Ганни Говард на її “Офісу”.