Продовжую відкривати для себе діячів українського мистецтва. Дуже радує те, що для цього не треба глибоко копати. Талановиті митці, видатні діячі знаходяться в один-два кліки мишкою. Це лише підтверджує моє переконання у самодостатності і величі української культури, яку не треба довго просіювати, щоб знайти діаманти та золоті злитки. Вони лежать на поверхні та сяють. Достатньо […]
Якщо ви російськомовний українець, то перехід на українську мову може бути важким для вас через впевненість у обмеженості української культури у порівнянні із російською. Звичайно, публічно ви у цьому ніколи не зізнаєтеся, але будьмо чесні із самими собою. Багато хто так почувається, і ми повинні мати чітку відповідь на питання правда це чи ні. Інакше
Всі знають Валуєвський та Емський укази – вони відкрито боролися з українською мовою. Зокрема відкрито заборонялося друкувати твори українською мовою, але можна було використовувати російську абетку для українських слів – так виникла «ярижка». Я писав про видання творів Івана Котляревського 1890 року, надруковане з використанням цього мовного мутанту. А от підходи радянської влади були значно
В черговий раз наштовхнувся на запис про “немає чого читати|слухати українською”. Ну немає нічого до вподоби. От російське заходить, а українське ні. Так може в тому і справа, що вам українське в принципі чуже, а не в тому, що його немає. Сам теж колись шукав українське за схемою «подобається Iron Maiden|Deep Purple|Queen, шукаю український аналог».
Тим, кому немає чого читати або слухати українською Читати далі »
Наполовину українець він прийняв активну участь у подіях, що призвели до падіння «імперії зла». Через це у світі він має позитивний образ пророка демократії на одній шостій частини суші. Російські ліберали теж переважно захоплюються Горбачовим – визнаючи його «помилки» вони надзвичайно цінують його зусилля у побудові демократичної Росії. Подібні погляди розповсюджені і в Україні,
Будь-яке явище має своїх прихильників і противників. Найсильніше чути тих найголосніших – перші з піною у рота захищають, другі із нагайкою в руках атакують. Як наслідок пересічна людина вимушена робити вибір на користь однієї зі сторін, приймаючи моральне зобов’язання боронити всі її цінності. Так вона фарбує весь світ навколо себе на чорне і біле. Проблеми
“Працівниця львівського метро” в Твіттері пише : До речі, про те, що в Достоєвського має бути якась висока духовність, я дізналася тільки недавно з інтернетів, бо читала його не в школі і відповідно без натхненної вчительки росліт, яка б розказала, що автор мав на увазі насправді) Навіть без натхненних вчителів в СРСРі було чітко визначено і
На День Незалежності ми всі виголошуємо промови, декларуємо незламаність в боротьбі за свободу, і це правильно. Та для багатьох ці слова залишаються абстрактними лозунгами. Зараз я хотів би навести один приклад, як буває коли свобода втрачена. Подивіться на видання 1890 року нашого українського класика Івана Котляревського, що першим почав писати літературною українською мовою. Воно зроблено в окупованій
Коли свобода втрачена – Іван Котляревський у 1890 році Читати далі »
Дуже важливе питання підняв Павел Казарін в статті “Пробачення наосліп” – пробачати чи не пробачати білорусів. Та мимохідь він торкнувся значно більш важливої теми – українського минулого в СРСР. Ми, як частина СРСР, самі були “бойовими бурятами”. Наші хлопчики гинули в Афганістані. Чи це означає, що ми теж були винні? Павел робить висновок – почекайте
Більшість людей сприймає синьо-жовті стрічки, як щось неминуче, офіціозне. Державний прапор, куди ж без нього. На кожному святі все мерехтить синьо-жовтими барвами. Війна змусила інакше ставитися до цих кольорів – тепер вони для багатьох стали символом свободи. Безліч історій оповідає про неймовірну радість від синьо-жовтого прапора у людей, яким вдалося вибратися із окупації на вільну
