Дата публікації: 2023-05-31 03:25
Автор: Володимир Кузнєцов, Захар Поліщук, Максим Солнцев, Наталя Тарасенко, Олексій Чорний, та Ярко Філевич
Рік: 2022
INKER – це журнал соціальних мальописів або просто коміксів. До початку великої війни 24-го лютого 2022-го року INKER виходив російською мовою і фокусувався на різноманітних соціальних явищах. Після початку великої війни він перейшов на українську мову, а головною темою стала війна.
Перший випуск INKERа присвячено подіям в Маріуполі під час його облоги російською армією. Рік тому ми всі жадібно споживали будь-яку інформацію, що стосувалася боротьби з російським агресором в Маріуполі, життя людей в окупованому місті та їхніх намагань вибратися з пекла, на яке перетворили місто на Азовському морі російські нелюді.
З того часу відбулося так багато різних подій на фронті, що трагічні події в Маріуполі весною 2022-го року відійшли на другий план. Зараз суспільство очікує контрнаступу Зброєних Сил України, а Маріуполь згадується переважно тоді, коли чергові російські письменники та блогери розповідають, як чудово, що Маріуполь нарешті наш, та фотографуються на руїнах міста, яке вони знищили разом із десятками тисяч мирних громадян.
Комікс про Маріуполь не тільки нагадує про ті страшні події, але й дозволяє подивитись на них очима мешканців Маріуполя. Випуск містить чотири історії: “Медик”, “Дорога з пекла і назад”, “Врятований морем” і “Драмтеатр” і всі вони розказані реальними людьми.
Перша частина книги “Медик” розповідає про буденну працю цивільного медика в Маріуполі. Тут навіть немає сюжету, як такого. Нас кидає з одного дня на інший, з одного складного виклику на ще більш складний. Навколо розриваються снаряди, а медики продовжують рятувати людей, роблячи все, що в їхніх силах. Дуже буденно і дуже людяно. Власне, буденність ситуацій і пекло, в якому вони відбуваються, справляють чи на найбільше враження.
“Дорога з пекла і назад” оповідає про родину із східних околиць Маріуполя, їхнє життя під атаками на місто з повітря. “Ми побачили, що таке обстріл з літака, зрозуміли, що ніяке сховище, ніякий будинок нас не зможе від того врятувати”. Але вибратись з окупації теж не легко, треба пересуватись під постійними обстрілами і долати блокпости російських окупантів. А навколо гинуть люди і здається надії на порятунок немає.
Наступна історія “Врятований морем” про чоловіка, який відправив свою дружину автобусом на вільні території, а сам залишився в Маріуполі з мамою. Майже зразу після цього виїхати з міста вже було неможливо. Росіяни не щадили нікого, обстрілюючи навіть евакуаційні автобуси. А гарний день в Маріуполі – це коли зранку ще не бомбили. В результаті чоловік згадує, як в дитинстві його прийомний батько вчив плавати, і наважується добиратися вплав до Мелекіна, а це 15 кілометрів!
Остання історія оповідає про найвідомішу трагедію Маріуполя – загибель сотень людей в Маріупольському драматичному театрі. Ми маємо змогу побачити, як все починалось. Як працівники театру спеціально залишились в ньому щоб допомагати людям. “В театр почнуть приходити люди, а там нікого немає крім вахтера і охоронця, а вони про саму будівлю знають небагато, і їм буде потрібна людина, яка підкаже, що, де, куди …” Ми бачимо, як люди облаштовували свій побут всередині театру, використовуючи все, що дозволяло зробити перебування більш терпимим. І все це закінчив російський покидьок в масці, що скинув на театр багатокилограмову бомбу, здійснивши один з найбільш нелюдських злочинів в історії. Залишилась тільки палаюча будівля і напис “ДЕТИ” на землі перед нею.
Формат мальопису переносить акцент з непотрібних слів безпосередньо на страшні події. Автори не намагаються створити привабливий і драматичний художній образ, який би привернув увагу читача. Тут немає закручених сюжетних ліній, події розказані з документальною точністю. Натомість ілюстрації змушують тебе поринути в них з головою, опинитись серед тих людей, відчути їхні переживання та біль. Нещодавно я познайомився з чудовим графічним романом “Маус“, в якому від першої особи описуються події Голокосту, і відчув на собі неймовірно глибоке враження, яке справляє такий формат розповіді. “Маріуполь” тільки підтвердив, що графічна історія є одним з найкращих способів розповіді навіть про такі страшні події.
У передмові редактор Сергій Колесніков згадує знищення сирійського міста Алеппо тією ж російською армією. Тоді світ проігнорував російські злочини і це призвело до повторення їх в Україні. Мальопис “INKER. Випуск 1. Маріуполь” дає надію на те, що про злочини в Маріуполі світ не забуде і врешті-решт врахує ці жахливі уроки історії. Якими б страшними не були події зображені в геніальному “Маусі”, просто зараз світ потребує “Маріуполя”. Люди не мають права забувати про страшенну фашистську силу під назвою Російська Федерація, що продовжує загрожувати всьому людству.
Всі випуски журналу соціального мальопису INKER можна бесплатно подивитись на сайті inker.world.