Дата публікації: 2023-10-20 12:00
Автор: Ілларіон Павлюк
Рік: 2020
«Кожному своє» — це ідеальне виправдання будь-якого зла. Випало тобі відчиняти браму?
Відчиняй. Їм — задихнутися в газовій камері? Добре, що не тобі. Кожному своє!
А головне, ніхто не винен — просто так сталося.
Книга Ілларіона Павлюка “Я бачу, Вас цікавить пітьма” є одним з найбільших українських бестселерів, чим, власне, і привернула мою увагу. Вона залишає дуже приємні відчуття від читання, змішуючи захоплюючий сюжет і глибокий аналіз людської психології. Книга тримає дуже високий художній рівень, наразі більш притаманний сучасним західним письменникам, ніж вітчизняним, але, сподіваюся, це згодом виправиться.
В книзі розповідається про столичного кримінального психолога Андрія Гайстера, якого відправляють до нікому не відомого селища розслідувати зникнення маленької дівчинки. Ви знаєте, як у нас розслідують справи навіть у великих містах, що тут вже казати про містечко, повністю залежне від свого мера і майбутнього цукрового заводу. Байдужість, саботаж, власні інтереси, елементарна людська слабкість – з усім цим доводиться мати справу Андрію для вирішення свого нелегкого завдання. А ще є загадкова людина у червоному плащі.
Одне з найяскравіших переваг цієї книги – її здатність захоплювати увагу. Навіть незважаючи на важку тему, книга легко приковує до себе з перших сторінок. Діалоги виграшно вплетені в сюжет, несучи важливі елементи розвитку і водночас розважаючи читача.
Хоча книга і заявлена, як трилер, передусім вона цінна описом людських стосунків, детальність якого просто змушує зануритися з головою в сюжет і повірити у вигаданий світ. Занурення відбувається без жодних зусиль, зокрема, тому, що тут легко впізнаються близькі нам українські реалії. В деяких моментах Ілларіон вдається до художніх перебільшень, в інших трохи прикрашає похмуру буденність, але дуже нескладно повірити у те, що десь в українській глибинці насправді існує вигаданий Буськів Сад. Загалом, це нагадує стиль Стівена Кінґа, але з власним унікальним підходом до теми і українським колоритом. Зауважте, що для досягнення такого ефекту Павлюк обійшовся без жодних шароварів.
Гнучка мова тексту дозволяє легко уявити події просто як на екрані, так ніби читаєш не роман, а літературно оброблений сценарій до фільму. Камера пересувається з одного місця на інше, а діалоги оживають, створюючи неповторний похмурий і одночасно дуже живий настрій. Тут відчувається авторська майстерність, яка залишає враження глибокого розуміння природи людських вчинків і принципів розвитку сюжету.
Однак, “Я бачу, Вас цікавить пітьма” має і свої недоліки. Перш за все, переклад з російської, якою пише Павлюк, на українську може викликати невірне сприйняття, особливо коли рівень мовлення є однією з ключових цінностей твору. Книга унікає використання виключно літературної лексики і стилю, підвищуючи якість тексту завдяки колориту живої розмовної мови, як в діалогах, так і в описі подій. От тільки незрозуміло, яка частина заслуги належить автору, а яка перекладачу, і це залишає неприємний посмак, якого важко позбутися.
Не заглиблюючись в болючу тему доцільності існування російськомовної української літератури, хочеться зауважити, що 1) поява “Я бачу, Вас цікавить пітьма” – це краще, ніж її відсутність; 2) книги Ілларіона Павлюка поки що не виходять російською, тобто наразі це виключно україномовний продукт; 3) постать автора не залишає сумніви в його українськості, а сюжет книги міцно прив’язаний до України, отже “Я бачу, Вас цікавить пітьма” по праву належить до найкращих зразків сучасної української літератури; 4) краще володіння російською мовою, через що Павлюк в оригіналі пише саме нею, не вина Ілларіона, а наша пост-колоніальна біда; 5) нарешті, зараз автори не в стані прожити на заробітки з книг, тобто це творчість за власний кошт і треба радіти, що у нас взагалі з’являються нові книжки, тим більше такі класні.
В книзі “Я бачу, Вас цікавить пітьма” дуже багато основних і побічних персонажів, але деякі з них залишаються недостатньо розкритими. Спочатку намагаєшся запам’ятати хто всі ці люди, потім забиваєш на це і просто отримуєш задоволення від процесу читання. Детективний бік історії не є переконливим, принаймні, мотивація вбивці, на мій смак, не була надто цікавою і взагалі відходила на другий план в порівнянні з іншими загадками. Деяким деталям спочатку приділяється багато уваги, а потім вони залишаються без пояснення, і стає незрозуміло навіщо ми на них відволікались. Якщо користуватись принципом Чехова, то можна сказати, що в книзі забагато рушниць, які так і не вистрілили, або зробили це надто непомітно для читача. Ще трохи втомлює надмірне використання символізму.
В цілому, “Я бачу, Вас цікавить пітьма” варто прочитати для тих, хто цінує захоплюючий сюжет, реалістичні діалоги і глибокий аналіз людської психології. З цієї книги якщо і не навчишся розуміти яким чином людська психологія призводить до трагедій, то отримаєш яскраві реалістичні приклади поведінки для подальшого вивчення теми. Незважаючи на викриття найстрашніших людських вад, книга дає оптимістичний погляд на життя. Переконує, що людина здатна розірвати коло байдужості і зробити кращим світ навколо себе. Нарешті, “Я бачу, Вас цікавить пітьма” є однією з найкращих книг сучасної української літератури.