Дорослі діти емоційно незрілих батьків

Дата публікації: 2023-07-08 12:00

Автор: Ліндсі Гібсон
Рік: 2015

Я старший – отже, знаю краще. Я твій батько – отже, ти повинен мене слухатись.

Подібні уявлення надзвичайно поширені в нашому суспільстві і побудовані на переконанні, що дорослі є більш зрілими за дітей, скільки б тим не було років. Дорослі використовують такі аргументи майже інтуїтивно, не замислюючись, і дуже дивуються, коли наражаються на опір більш молодих співрозмовників. Правда ж полягає в тому, що навіть деякі малі діти є більш зрілими за своїх дорослих батьків. А коли діти виростають, то незрілість батьків може не тільки стати нестерпною, а і зруйнувати життя. Це не теоретизування чергових психологів, які намагаються прославитись, а наша буденність, яскраве зображення якої можна побачити в книжках, фільмах, серіалах і навіть старовинних міфах і казках. Якщо вас зацікавила ця тема, то напевно ви і на собі відчули руйнівну силу емоційно незрілих батьків та шукаєте відповіді на питання, що з цим робити.

Книга психотерапевтині Ліндсі Гібсон “Дорослі діти емоційно незрілих батьків” суттєво прояснює ситуацію. В ній пояснюється що таке емоційна близькість, навіщо вона потрібна і якими є наслідки її браку в дитинстві та дорослому житті. Зазвичай, причиною є невміння батьків поратись із власними проблемами і затримка в емоційному розвиткові, яка впливає на всіх оточуючих і, передусім, на власних дітей. Вам покажуть, як самостійно проаналізувати ситуацію і дізнатися, чи не стосується вона ваших батьків (і як наслідок вас самих). Якщо в результаті ви утвердитись в своєму переконанні, що ви з тих мільйонів, яким не пощастило з батьками, то далі можна спробувати зрозуміти, до якого з чотирьох базових типів емоційно незрілих людей належать ваші батьки. А може вони взяли потрошку з кожного з них, таке теж не виключено.

Читати:  Мистецтво говорити. Таємниці ефективного спілкування

Але що робити з цим знанням? Звільняти справжнє “я” від рольового “я”, яке ви приміряли на себе в дитинстві, щоб впоратись із важкою ситуацією. Тоді рольове “я! здалося вам непоганим способом на подолання проблем, а в дорослому житті тільки все ускладнило. Ключову роль в створенні рольового “я” грають “цілющі фантазії”. Вони тримають вас на плаву і змушують вірити в те, що одного дня ви заробите мільйон доларів і все зміниться, або ви закінчите університет з відзнакою і суворий батько визнає, що і ви здатні на щось в цьому житті. Але час минає, ви маєте певні успіхи в житті, а психологічні проблеми чомусь нікуди не зникають. А все тому, що не маючи сил змінити ставлення батьків до себе діти вдаються до пошуку винних замість того, щоб взагалі вийти з цієї хворої гри. Одні знаходять винних назовні, звинувачуючи у своїх невдачах школу, друзів, працю і тих же батьків, інших перемикає так сильно, що в усьому вони звинувачують виключно самих себе, занурюючись в темні глибини самопізнання. В залежності від ситуацій вони можуть змінювати свою поведінку, але пошук винних не припиниться ні на хвилину. Ліндсі Гібсон пропонує кілька кроків для досягнення внутрішньої свободи і дає конкретні поради щодо їх втілення: “Відсторонене спостереження”, “Усвідомлення рівня зрілості” і “Відмова від старого рольового “я””.

Чи допоможе прочитання цієї книги позбавитись емоційної залежності від емоційно незрілих батьків? Навряд чи. Кожна ситуація досить унікальна і складна, щоб для її виправлення вистачило однієї книги. Але зрозуміти своє становище і побачити варіанти виходу із уявної безвиході цілком можна. Нажаль, більша частина книги присвячена аналізу, а практична частина зведена до кількох сторінок. Тим не менш, знаючи загальний напрямок далі можна копати самостійно. Наприклад, книга Сюзан Форвард “Емоційний шантаж” чудово доповнює “Дорослих дітей емоційно незрілих батьків” в плані практичних порад, якщо зауважити, що емоційно незрілі батькі активно використовують емоційний шантаж для впливу на своїх дітей. А книга Дженніфер Шеннон “Не годуйте мавпу! Як вийти із замкнутого кола неспокою та тривоги” містить чудовий фреймворк для подолання відчуття тривоги, яким просякнуте життя дітей емоційно незрілих батьків. В кожному разі ви отримаєте переконливі аргументи для піклування про власне психічне здоров’я і потенційної необхідності звернення до психотерапевта, якщо ваша власна ситуація надто складна і не піддається самолікуванню.

Читати:  Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі

“Дорослі діти емоційно незрілих батьків”, незважаючи на невеликий розмір, одна з найбільш фундаментальних книг з популярної психології, які я бачив. Вона буде корисна тим людям, які підозрюють що їхні психологічні проблеми виникли не на порожньому місці і хочуть з ними розібратись. Якщо навіть вам не вдасться зробити своїх батьків більш емоційно зрілими, ви завжди можете застосувати отримані знання для того, щоб не стати емоційно незрілими батьками для власних дітей.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *