Дата публікації: 2023-07-08 12:00
Автор: Ліндсі Гібсон
Рік: 2015
Я старший – отже, знаю краще. Я твій батько – отже, ти повинен мене слухатись.
Подібні уявлення надзвичайно поширені в нашому суспільстві і побудовані на переконанні, що дорослі є більш зрілими за дітей, скільки б тим не було років. Дорослі використовують такі аргументи майже інтуїтивно, не замислюючись, і дуже дивуються, коли наражаються на опір більш молодих співрозмовників. Правда ж полягає в тому, що навіть деякі малі діти є більш зрілими за своїх дорослих батьків. А коли діти виростають, то незрілість батьків може не тільки стати нестерпною, а і зруйнувати життя. Це не теоретизування чергових психологів, які намагаються прославитись, а наша буденність, яскраве зображення якої можна побачити в книжках, фільмах, серіалах і навіть старовинних міфах і казках. Якщо вас зацікавила ця тема, то напевно ви і на собі відчули руйнівну силу емоційно незрілих батьків та шукаєте відповіді на питання, що з цим робити.
Книга психотерапевтині Ліндсі Гібсон “Дорослі діти емоційно незрілих батьків” суттєво прояснює ситуацію. В ній пояснюється що таке емоційна близькість, навіщо вона потрібна і якими є наслідки її браку в дитинстві та дорослому житті. Зазвичай, причиною є невміння батьків поратись із власними проблемами і затримка в емоційному розвиткові, яка впливає на всіх оточуючих і, передусім, на власних дітей. Вам покажуть, як самостійно проаналізувати ситуацію і дізнатися, чи не стосується вона ваших батьків (і як наслідок вас самих). Якщо в результаті ви утвердитись в своєму переконанні, що ви з тих мільйонів, яким не пощастило з батьками, то далі можна спробувати зрозуміти, до якого з чотирьох базових типів емоційно незрілих людей належать ваші батьки. А може вони взяли потрошку з кожного з них, таке теж не виключено.
Але що робити з цим знанням? Звільняти справжнє “я” від рольового “я”, яке ви приміряли на себе в дитинстві, щоб впоратись із важкою ситуацією. Тоді рольове “я! здалося вам непоганим способом на подолання проблем, а в дорослому житті тільки все ускладнило. Ключову роль в створенні рольового “я” грають “цілющі фантазії”. Вони тримають вас на плаву і змушують вірити в те, що одного дня ви заробите мільйон доларів і все зміниться, або ви закінчите університет з відзнакою і суворий батько визнає, що і ви здатні на щось в цьому житті. Але час минає, ви маєте певні успіхи в житті, а психологічні проблеми чомусь нікуди не зникають. А все тому, що не маючи сил змінити ставлення батьків до себе діти вдаються до пошуку винних замість того, щоб взагалі вийти з цієї хворої гри. Одні знаходять винних назовні, звинувачуючи у своїх невдачах школу, друзів, працю і тих же батьків, інших перемикає так сильно, що в усьому вони звинувачують виключно самих себе, занурюючись в темні глибини самопізнання. В залежності від ситуацій вони можуть змінювати свою поведінку, але пошук винних не припиниться ні на хвилину. Ліндсі Гібсон пропонує кілька кроків для досягнення внутрішньої свободи і дає конкретні поради щодо їх втілення: “Відсторонене спостереження”, “Усвідомлення рівня зрілості” і “Відмова від старого рольового “я””.
Чи допоможе прочитання цієї книги позбавитись емоційної залежності від емоційно незрілих батьків? Навряд чи. Кожна ситуація досить унікальна і складна, щоб для її виправлення вистачило однієї книги. Але зрозуміти своє становище і побачити варіанти виходу із уявної безвиході цілком можна. Нажаль, більша частина книги присвячена аналізу, а практична частина зведена до кількох сторінок. Тим не менш, знаючи загальний напрямок далі можна копати самостійно. Наприклад, книга Сюзан Форвард “Емоційний шантаж” чудово доповнює “Дорослих дітей емоційно незрілих батьків” в плані практичних порад, якщо зауважити, що емоційно незрілі батькі активно використовують емоційний шантаж для впливу на своїх дітей. А книга Дженніфер Шеннон “Не годуйте мавпу! Як вийти із замкнутого кола неспокою та тривоги” містить чудовий фреймворк для подолання відчуття тривоги, яким просякнуте життя дітей емоційно незрілих батьків. В кожному разі ви отримаєте переконливі аргументи для піклування про власне психічне здоров’я і потенційної необхідності звернення до психотерапевта, якщо ваша власна ситуація надто складна і не піддається самолікуванню.
“Дорослі діти емоційно незрілих батьків”, незважаючи на невеликий розмір, одна з найбільш фундаментальних книг з популярної психології, які я бачив. Вона буде корисна тим людям, які підозрюють що їхні психологічні проблеми виникли не на порожньому місці і хочуть з ними розібратись. Якщо навіть вам не вдасться зробити своїх батьків більш емоційно зрілими, ви завжди можете застосувати отримані знання для того, щоб не стати емоційно незрілими батьками для власних дітей.